2014-2015 в цитатах Євгена Марчука

До дня народження Євгена Кириловича видавець Борис Клименко закінчив підготовку дуже оригінальної збірки. Передусім вона цікава тим, що в ній зібрана реакція одного з найкращих аналітиків України – Євгена Кириловича Марчука — на виклики минулого та цього року. 

Користувачі соцмереж знають, Євген Кирилович оперативно реагував на загострення та давав точні рецепти на випередження. Як протистояти агресії в Криму та уникнути анексії півострова. Що має зробити влада, аби протистояти окупації частини Донбасу. Коли і чому потрібно вводити на окремих територіях воєнний стан, створювати Ставку Верховного Головнокомандувача. Які рішення потрібно оперативно приймати у внутрішній та зовнішній політиці України… Про це та багато іншого нагадуємо мовою оригіналу нижче по тексту.    

«Євген Марчук є одним із перших українських політиків, хто вийшов в інтернет зі своєю власною сторінкою та став першим, хто провів дві інтернет-конференції, – розповідає «Дню» Борис Клименко. – Він, як дуже відповідальний політичний та державний діяч відчуває сьогодні потребу спілкуватися із громадськістю з приводу найактуальніших питань, які виникають у людей, або подій, які мають значення для суспільства. Він не займається самопіаром, а робить найголовніше – роз’яснює дуже складні речі «на пальцях», щоб всі їх зрозуміли». 

Логіка підготовки та структура збірника у Бориса Клименка дуже проста – все, що корисне для сучасного читача. 

«Я видавець у видавництві «Київ-Париж-Дакар», і завжди шукаю те, що цікаве і потрібне сучасному читачеві. У цьому випадку я вирішив структурувати те, що озвучувалось Марчуком у Фейсбуці щодо надзвичайних подій в Україні і світі, – відповідає Клименко. – Наприклад, йдеться про збиття малайзійського «Боїнга». Євген Кирилович, як найкращий в Україні спеціаліст з розслідування катастроф, не міг в цьому випадку мовчати. Протягом тривалого часу він давав виключно фахові коментарі. Мене дивує – чому держава не залучила авторитетного спеціаліста не тільки в Україні, а й в Європі в розслідуванні катастрофи?». 

Теми та напрямки цитат у збірці різні.

«Його далекоглядність проглядається вже по тому, як він коментував ситуацію навколо Криму, – продовжує Борис Володимирович. – Євген Кирилович майже криком кричав, щоб політики зайнялись справою. Але ніхто не дослухався. Також ті речі, які він говорив з приводу інформаційної війни, організації дій війська, характеру війни – все це коментарі висококласного спеціаліста. Багато людей пишуть: «Дякую, Євгене Кириловичу! Тепер мені зрозуміло!». До цього по телевізору або по радіо хтось щось казав, а люди слухали і не розуміли. А з вуст Євгена Марчука все виявляється зрозуміло та просто». 

Люди, які з ним працювали або просто добре знають Євгена Кириловича, розповідають безліч історій і випадків з життя, які підтверджують реноме Марчука як справжнього профі і моральної людини. Для молодого покоління сьогодні – це приклад, який потрібно вивчати і на який потрібно орієнтуватися. А головне – треба користуватися унікальним шансом безпосередньо залучати досвід і знання Марчука в нинішні складні часи. Чи залучають? Чи є послідовники політики Марчука в сучасній Україні? 

«Це питання відповідальності нинішньої політичної еліти, – каже Борис Клименко. Марчуку же як державному діячу та політику абсолютно не соромно за свій фах і за зроблену ним роботу. Все, що Євген Кирилович напрацював – законопроекти, програми тощо – у нього в багажі. Він знову і знову привертає увагу громадськості, щоб вона користувалась тим, що вже напрацьовано».  

Нижче ми наводимо найбільш яскраві цитати Євгена Марчука із збірки Бориса Клименка. 

ЄВГЕН МАРЧУК ПІД ЧАС ПРЕЗЕНТАЦІЇ ГРОМАДСЬКОГО РУХУ «УКРАЇНА – НАТО»: «ЗАЛИШАТИСЯ ДАЛІ ПОСЕРЕДИНІ МІЖ ДВОМА ГІГАНТСЬКИМИ БЛОКАМИ (НАТО І ОДКБ) УКРАЇНІ НЕ МОЖНА. МИ ПОСТАЛИ ПЕРЕД НЕПРОСТИМ ВИБОРОМ, ЯКИЙ МУСИМО ЗРОБИТИ. ЦЕ ВІДНОВЛЕННЯ, АЛЕ НА ЖАЛЬ НА ДРАМАТИЧНІЙ БАЗІ, КУРСУ УКРАЇНИ ДО НАТО».  

ПРО ЯНУКОВИЧА (16.07.2014)

«Янукович на декілька років віддав в управління Росії Міноборони і СБУ. Ці відомства були фактично розгромлені. Два попередніх міністри оборони (Соломатін і Лебедєв) і останній голова СБУ (Якименко) ховаються в Росії. Цілком таємний План стратегічного застосування Збройних сил... був відомий Росії. Під виглядом переходу на контрактну армію була повністю зруйнована система воєнкоматів і відмінений призов... Усім трьом розвідкам було заборонено працювати по Росії навіть в інформаційному плані. Від східного кордону були далеко відведені майже всі важливі військові з’єднання. У Луганську всі сім працюючих підприємств були продані Росії. Більш ніж половина облгазів стала власністю росіян. Нема часу все описувати. Не варто применшувати роль Януковича в цих процесах».

ПРО РОСІЮ-АГРЕСОРА (17.07.2014)

«Які ще потрібні аргументи нашій владі, щоб оголосити Росію агресором з відповідними міжнародно-правовими наслідками? Скільки ще потрібно Росії збити наших бойових і транспортних літаків на нашій території? Скільки ще потрібно залпів «Градів» з російської території по наших військових? Скільки ще десятків чи сотень важких танків і БТРів має Росія нагнати на нашу територію? Скільки ще великих арсеналів російської зброї на нашій території ми маємо виявити до тих, що уже виявили? Скільки ще сотень наших військових має загинути, щоб нарешті дійшло? Я знаю, знаю, які є перестороги. Але подивімося на реальну динаміку поведінки Росії? Невже ще є віра, що у неї прокинеться здоровий глузд?».

ВІЙСЬКОВИЙ ПАРАД, 2003 РІК

ПРО ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ (25.07.2014)

«Вчорашній політичний землетрус, хоч і не дуже сильний, але гуркоту багато. Думаю, переважна більшість людей, до яких належу і я, давно переконались в тому, що нинішня Верховна Рада має зійти з політичної арени. І бажано як найскоріше. Але те, як це було зроблено вчора, виглядає недалекоглядно, а головне не дуже грамотно з точки зору державного управління. Я уявляю собі тих командирів бригад і батальйонів, які вибивають бойовиків і російські спецнази із нашої землі, майже щоденно втрачаючи своїх бійців. Про що вони після такого дійства думають, (без питального знака). Ми знаємо, які у них проблеми із забезпеченням. А тепер у них за плечима, тобто в тилу ще і урядова криза. І із уст Прем’єра у Верховній Раді вони і їх рідні вдома дізналися, яка у них перспектива по фінансовому і матеріальному забезпеченню і не тільки. Далі не буду продовжувати, що це означає саме зараз у воєнний час. Які б сьогодні не подавались виправдовування обох сторін, але цілком очевидним уже є те, що команда Президента Порошенко допустила тактичну помилку по способу і технології вирішення такого важливого рішення, а команда Прем’єра і сам Арсеній Петрович допустили крупну стратегічну помилку. Чи є за цим хтось третій? Побачимо. Але виходити із цього цугцвангу потрібно негайно. Недаремно Держдума раділа. Хоча і на канікулах».

ОСТРОГ. “ОБЛАСНИЙ ЛІЦЕЙ-ІНТЕРНАТ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ"

ОБ АВИАКАТАСТРОФЕ «БОИНГА» (25.07.2014)

«Я понимаю, что за 10 лет появилось много новых технологий и методик подобных расследований, которых я не знаю. Этот материал является продолжением моих предыдущих материалов от 19 и 22 июля по данному вопросу, опубликованных на моей странице ФБ. Давайте начнем разбираться и не будем пока слишком радоваться. Смотрим на фотографию одного из агенств, запечатлевшую факт передачи бандитами самописцев представителю Малайзии. На столе лежат два оранжевых самописца («черных ящика»). Один речевой – меньший и второй, который побольше – параметрический. На речевом, который видно, что поврежден, есть радиолокационный и акустический маяк (похож на белую трубку), а на параметрическом он отсутствует. На это указывают зеленые стрелки. Почему его нет, мы не знаем. В обстановке взаимного доверия всех сторон, причастных к расследованию авиакатастрофы, это обстоятельство не вызывало бы никаких сомнений. Нашли и хорошо. Но в нашей ситуации есть вопрос. Когда радиолокационный маяк работает, то при помощи специальной аппаратуры (типа пеленгатора) его находят сравнительно быстро. Даже в океане из глубины 6000 метров сигнал о его местоположении будет слышен до 30 дней. А если его куда то перевозить, на пример в Россию, и маяк будет работать, то украинская сторона таким же поисковым пеленгатором могла это фиксировать. А если этот маяк не работает, то пеленгатор его не видит. Не знаю, как, куда и почему пропал радиолокационный маяк из параметрического самописца. Может, действительно, он был разрушен во время самой авиакатастрофы. А может и нет. Дело в том, что параметрические «черные ящики» всегда размещаются в хвостовой части самолета, которая, как правило, наименьше всего разрушается. Почему почти всегда при любых авиакатастрофах мы видим несгоревший и неразрушенный хвост. Этому есть много объяснений. Специалисты их знают. Кроме того параметрический самописец может фиксировать до 500 (!!!) параметров состояния самолета. Среди них есть ряд очень существенных для понимания, что произошло в первые секунды. Шрапнель из высокопрочной стали при взрыве боезаряда на высоте 10 тысяч метров получает фантастическую энергию. Силу взрыву добавляет еще очень низкое атмосферное давление на этой высоте (в пять раз меньше (не на 5%) чем на земле), мчащийся с большой скоростью навстречу ракете сам самолет и плюс скорость ракеты. Если бы сама ракета или просто боезаряд без взрыва (!) столкнулись на такой высоте и с такими встречными скоростями (ракета 800-1200 м/сек, и самолет 250 м/сек) то катастрофа также была бы неизбежна. Но она по-другому развивалась бы. А здесь еще и взрыв 50-70 килограммового мощного боеприпаса, окутанного тысячами шариков из высокопрочной стали. Прежде чем пилоты успеют что-то сказать, если успеют, параметрический самописец молниеносно зафиксирует очень многие изменения и повреждения различных систем самолета. И одно из очень важных – это разгерметизация самолета и скорость разгерметизации (декомпрессии). Не буду разъяснять, почему это очень важно, специалисты хорошо это знают. Одним словом, параметрический самописец дает огромный массив информации, который в случае, когда экипаж погибает сразу, имеет ключевое значение. Конечно, в сочетании с другими данными. Боинг-777 самолет длинный – 74 метра в длину и 61 метр размах крыльев, то есть промахнуться сложно. К тому же, этот Боинг-777 берет 171 тонну топлива, хотя сам (пустой) весит 158 тонн. Представляем, да? Взрыв был скорее всего снизу и близко к самолету (у ракеты радиолокационный взрыватель) и по некоторым данным ближе к кабине. Если пилоты не погибли сразу от этого взрыва, то они успели что-то сказать. И это записал речевой самописец, который, как мы видим, слегка поврежден. Будем ждать. В любом случае очень важно будет узнать, не специально ли кто-то уже на земле удалил радиолокационный маяк из параметрического самописца?».

ПРО ЯДЕРНУ ЗБРОЮ (29.07.2014)

«Японія і Німеччина були розгромлені до тла у Другій світовій війні і як країни агресори обидві пройшли через міжнародний трибунал та важкі контрибуції. Сьогодні це два світових економічних гіганти, регіональних лідери. У них немає ядерної зброї, але навряд чи хтось наважиться на них напасти. Тобто не ядерна зброя є стабільною гарантією їхньої національної безпеки. Індія і Пакистан ядерні держави але ядерна зброя не стримує їх від воєнних конфліктів. Тобто володіння ядерною зброєю в сучасному світі не є гарантією проти воєнних конфліктів. Є дані, що у Ізраїлю також є ядерна зброя, але «Хамас» не боїться і час від часу обстрілює його своїми ракетами. Уявімо собі, що у нас сьогодні є ядерна зброя. Ми що її сьогодні застосували б? Навіть тактичну, не стратегічну. Проти кого, проти Гіркіна на своїй території? Чи проти Росії? А що отримали б у відповідь з боку Росії? А з боку світової спільноти? Хотілося б також знати, на території яких районів яких областей будуть знаходитись склади чи арсенали ядерної зброї? З дозволу якої районної ради? І скільки їх буде? Як відомо, такі об’єкти, а також заводи по виготовленню ядерної зброї є цілями для найпершого ядерного удару по них у разі розв’язання ядерного конфлікту, навіть не війни. Сьогодні в Україні таких об’єктів немає. Ядерні держави через різні розвідувальні системи, в тому числі і космічні, постійно моніторять ядерні об’єкти одна одної. Це ядерне се ля ві. Ми це будемо робити, чи нас це не буде цікавити? Хай нас моніторять, а нам не треба. Скільки пройде днів, чи навіть годин, після розгляду цього питання у Верховній Раді, щоб Євросоюз скликав негайний саміт і анулював все-все-все, що підписав з Україною? А Рада безпеки ООН буде негайно скликана за ініціативою Росії і одностайно схвалить російський проект резолюції, в якому Україна виглядатиме як загроза миру на всій Землі… Чуркін буде визнаний найкращим оратором року в ООН. До вечора того ж дня, коли Верховна Рада почне розглядати це питання на терміновій зустрічі з президентом Порошенком будуть разом наполягати панове Камерон, Олланд, пані Меркель, а пан Обама обмежиться тривалою розмовою телефоном, а можливо і по Скайпу. Неформальна коаліція по підтримці України у воєнному протистоянні з Росією завершить своє існування і перетвориться в міжнародну коаліцію по «вихованню» України. Росія в цьому надасть дуже швидку і дієву допомогу. Лавров, публічно відчитуючи Керрі за підтримку України, буде як мантру повторювати: «А я вам что гаварил!». У Херсонській області є досить велика пісчана пустеля. Кажуть, найбільша в Європі. Випробування ядерної зброї будемо там проводити чи трохи ближче до Криму? Підземні чи наземні, чи в атмосфері, чи краще під водою в Азовському морі? Там все рівно кордон з Росію не делімітований. Правда, море мілкувате. До біса нам там всілякі міжнародні заборони на випробування ядерної зброї. Що захочемо те і зробимо. До 15 вересня Кабінет Міністрів повинен направити до Верховної Ради проект Державного бюджету на 2015 рік. Коли наші науковці, військові, економісти, фінансисти і взагалі серйозні люди раптом візьмуть і зроблять реальні розрахунки, скільки зарубіжних мільярдів, матеріальних і людських ресурсів і скільки років буде потрібно, щоб реалізувати цей фантасмагоричний проект, то прем’єр Яценюк скаже, що витратна частина бюджету на 5 років відміняється, бо вона вся піде на створення тільки підвалин для реалізації ядерного статусу України. Одним словом, не потрібно смішити і водночас лякати людей. Хай запитають розумних науковців, військових, спеціалістів по глобальній та регіональній безпеці і вони розтлумачать, як в сучасному світі абсолютно реально можна створити свою надійну систему національної безпеки. І у відповідності з можливостями своєї економіки. А найкраще поступово, але вперто рухатися, якщо потрібно то і повзти до системи колективної безпеки, тобто до НАТО».

МІНІСТР ОБОРОНИ ЄВГЕН МАРЧУК РАЗОМ З УЧАСНИКАМИ МИРОТВОРЧОЇ МІСІЇ В ІРАКУ, 2003 РІК

О ПОМОЩИ ЗАПАДА (07.08.2014)

«Канцлер Германии Ангела Меркель выступает за предоставление Украине техники, которая бы помогла эффективно контролировать границу. Об этом заявил депутат Европарламента, председатель Комитета иностранных дел ЕП и соратник канцлера Германии Эльмар Брок... Читаю, радуюсь и думаю – понемногу начинает доходить, что украинско-российская граница теперь – это граница между Европой и Россией. Только помощь в усилении контроля этой границы надо было оказать месяцев четыре-пять назад, когда Россия начала аннексию Крыма. А сейчас уже речь может идти об обороне этой границы. Какой контроль против колонны танков, бронетранспортеров и сотен вооруженных до зубов боевиков, прущих из России на украинскую землю на глазах у всего мира? Что здесь контролировать? Есть ли у них у всех документы, не везут ли с собой наркотики, нет ли контрабанды сигаретами и алкоголем? Что там еще контролировать? Конечно, нам придется разбираться, почему украинско-российская граница не была нормально обустроена, даже с учетом «стратегического партнерства». Но это потом. А сейчас ее уже надо не контролировать, а защищать от агрессора. Оборонять. Контролировать уже поздно. Спасибо госпоже Меркель за то, что она выступает за предоставление техники для эффективного контроля этой границы. Это искренне, без иронии. Сегодня любая помощь заслуживает благодарности. Вот только боюсь, чтобы не случилось так, что на ряде участков этой границы контролировать уже будет нечего. Думаю, не надо быть военным стратегом, чтобы понять, зачем Россия любой ценой, как говорят, зубами, держит под своим контролем кусок нашей совместной границы, денно и нощно обстреливая ее своими «Градами» и минометами. Не только для того, чтобы направлять танки и боевиков, а и для стратегической цели. Когда ей удастся навязать Украине так называемый «переговорный процесс» по проблеме «Новороссии», который будет длиться лет так 50 или больше, у нее должна остаться под контролем эта часть украинско-российской границы. Много не надо – эдак километров 30-50 будет вполне достаточно, чтобы постоянно держать на плаву это злокачественное образование и постоянно шантажировать им Украину. Вот не знаю только, какую тогда помощь решат оказать нам наши уважаемые европейские партнеры?».

МІНІСТР ОБОРОНИ ЄВГЕН МАРЧУК РАЗОМ З УЧАСНИКАМИ МИРОТВОРЧОЇ МІСІЇ В ІРАКУ, 2003 РІК

ОБ ИНФОРМАЦИОННОМ ПОВЕДЕНИИ (03.10.2014)

«Спасибо, хоть Дмитрий Тимчук информирует общественность по таким важным вопросам. Думаю, не только военные понимают подтекст последней его информации. Но поскольку от властей пока нет никаких пояснений или хотя бы комментариев, многие люди, особенно не военные и не политики, сами пытаются понять, что же означают изложенные в информации факты. И вообще, понять, что происходит в последние дни на Донбассе и вокруг Донбасса. Неужели, ничего особенного не происходит, неужели это простая рутина. Так и напрашивается нехороший вопрос к этой информации. Это военный результат к Минским договоренностям? Политический результат вчера мы узнали. Было бы неплохо, если бы еще появилась информация о всех инженерных сооружениях боевиков, особенно появившихся после этих Минских договоренностей. О всех недавно появившихся системах и точках их ПВО. О динамике радиоэфира в их зоне, особенно в кодированным формате и т.д. и т.п. О новых весьма эффективных технологиях мотивации боевиков и их семей, созданных при помощи России. Как теперь можно назвать военным языком этот регион в результате его эволюции после Минских договоренностей. Что теперь означают те, уже регулярные после Минских договоренностей мероприятия, которые стыдливо называют гумконвоями России в этот украинский регион? Естественно, возникают и многие другие вопросы специального характера. Но сейчас нужен хоть какой-то комментарий и честные оценки происходящего со стороны властей. Люди начали уже делать это без властей. Это плохо».

КВІТЕНЬ 2013 Р. РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ». ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ САЙТОМ «УКРАЇНА INCOGNITA» ДЛЯ ІГОРЯ СМЕШКА ВІД ЄВГЕНА МАРЧУКА.

О НАТО (09.10.2014)

«Прочитал сообщение, что в коалиционное соглашении внесен правильный пункт о вступлении Украины в НАТО. Очень хорошо. Что теперь нужно знать исполнителям этой идеи. Сейчас Украина находится в режиме сотрудничества с НАТО, который называется Ежегодный План действий. Это больше 100 различных мероприятий, которые разрабатываются совместно с штаб-квартирой НАТО. Две трети этого плана, как правило, это не военная сфера. Она касается реформирования экономики, судебной и правоохранительной системы, свободы слова и других не военных сфер. Этот план не предусматривает вступления в НАТО. Его можно выполнять, а можно и не очень стараться. Как было при Януковиче. Для желающих в будущем присоединиться к Альянсу существует другой режим. Он называется План действий относительно членства (ПДЧ). Он индивидуален для каждого кандидата. Он ежегодный и состоит из многих (около 150 или больше) мероприятий. Около 30% это мероприятия военного и оборонного характера. Остальные 70% - это искоренение коррупции, реформирование экономики, судебной и правоохранительной систем. Свобода слова и права человека, содействие государства развитию гражданского общества, справедливое избирательное право... И вообще, адаптация экономики, государства и общества через трансформацию законодательства и глубокие реформы к европейским стандартам. Но получить режим ПДЧ не так просто. НАТО (напоминаю, это 28 глав государств и 28 национальных парламентов) не заинтересован принимать на себя какую-то дополнительную головную боль. У него своих проблем достаточно. Нам нужно трезво смотреть на вещи. И стремиться к НАТО, безусловно, надо. Но надо и понимать, что при нашем нынешнем статусе никто за нас воевать не будет. Более того, каждая страна НАТО имеет свои внутренние проблемы – выборы, оппозиция, безработица, финансовые кризисы и т.д. Говорю я это только для того, чтобы у тех, кто планирует путь к НАТО, было реальное представление о том, какой неимоверно тяжелый путь нам предстоит пройти, чтобы добраться до НАТО. Но проходить его надо. Другого выхода нет. Дорогу осилит идущий! Все наши западные соседи члены НАТО, все остальные соседи члены другого военно-политического блока ОДКБ во главе с Россией. Россия долго навязывала нашим поводырям идею, что наш внеблоковый статус будет гарантией нашей безопасности. Мы уже получили хороший урок с Будапештским меморандумом и теперь пожинаем плоды его гарантий. Мы были 23 года внеблоковым государством и в результате имеем российскую агрессию, вызванную совсем не принятым каким-то государственным решением Украины о вступлении в НАТО. Да, Россия будет из кожи вон лезть, чтобы предотвратить нашу евроатлантическую интеграцию, будет серьезно пугать и самих членов НАТО и делать будет многое другое. Но если мы сейчас не предпримем решительные шаги по евроатлантической интеграции в ближайшее время при понимании тех проблем и сложностей, о которых я говорил выше, мы заложим серьезную проблему под фундамент нашей государственной независимости на десятилетия. Надо решаться. Но надо понимать, что НАТО нам ничем не обязано. И нам нужно не только проситься, а и демонстрировать конкретными действиями, что мы готовы, хотим и решительно настроены выполнять все требования к кандидатам, и не рассчитываем ни на какие снисхождения. И ни в коем случае не вести себя как бедный родственник, просящий все безвозмездно, или как вечная жертва. Там таких не любят. Да, нам очень тяжело, но мы хотим быть вашими партнерами на взаимовыгодных условиях».

ГРУДЕНЬ 2014 Р. ГОЛОВА СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО: «МАЮ ЧЕСТЬ ПОВІДОМИТИ ПРО ТЕ, ЩО В НАШІЙ ДЕРЖАВІ ПОЧИНАЄ РОБОТУ МІЖНАРОДНИЙ СЕКРЕТАРІАТ З БЕЗПЕКИ ТА ЦИВІЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НАТО, МІЖ УКРАЇНОЮ ТА СТРУКТУРАМИ БЕЗПЕКИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. ОЧОЛЮВАТИМЕ ЦЕЙ НАПРЯМ, ПРЕДСТАВЛЯТИМЕ І КООРДИНУВАТИМЕ ВСЮ ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ПИТАННЯХ БЕЗПЕКИ У ФОРМАТІ УКРАЇНИ-НАТО ТА УКРАЇНА-ЄС БУДЕ ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ МАРЧУК. ЦЕ ЛЮДИНА, ЯКА НА ДЕРЖАВНИЦЬКОМУ РІВНІ ЩЕ З ПОЧАТКУ 90-Х РР. ОСОБИСТО СТВОРЮВАЛА КОНЦЕПЦІЇ, ПЛАНИ І ОРГАНІЗОВУВАЛА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ-НАТО».

О КРЫМЕ (17.10.2014)

«Можно ли было эффективно противодействовать российской авантюре против Украины и не допустить потери Крыма, предупредить Донецкую трагедию? И я отвечу – можно. Были ли ответственные люди в Украине, которые на экспертном уровне не только своевременно предусматривали опасные явления, но и предлагали власти соответствующие решения? И я отвечу – были. И что интересно – они не были у власти и не стремились к ней, а некоторые были ее открытыми оппонентами…По поводу Крыма. Для начала надо было объявить контручения наших войск в Крыму и взять под усиленную охрану все объекты управления, Верховную Раду Крыма, Керченскую переправу, военные, энергетические и другие важные объекты, вывести часть военных кораблей на внешний рейд и т.д. и т.п. Сил было предостаточно, в том числе и спецподразделений. Наглухо заблокировать то, что нужно... А далее азбука военного дела. Военные люди расскажут подробнее. Но нужно было смелое политическое решение. Учения это война, только учебная. Оснований было предостаточно. Россия ведь начала проводить у наших границ масштабные учения. Ну, и мы тоже. И никто бы не смог обвинить нас в провокации».

КВІТЕНЬ 2014 Р. ЄВГЕН МАРЧУК ТА ІГОР КАБАНЕНКО ПІСЛЯ КРУГЛОГО СТОЛУ В ГАЗЕТІ «ДЕНЬ». НАПЕРЕДОДНІ КЕРІВНИЦТВО НАТО ЗАПРОСИЛО УКРАЇНСЬКИХ ЕКСПЕРТІВ ВИСОКОГО РІВНЯ З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ, СЕРЕД ЯКИХ БУЛИ ЗОКРЕМА МАРЧУК І КАБАНЕНКО, ДО ШТАБ-КВАРТИРИ АЛЬЯНСУ В БРЮССЕЛІ, ДЕ ОБГОВОРИЛИ З НИМИ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ ТА ПОДАЛЬШИЙ ПЛАН ДІЙ. 

ПРО МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ (04.11.2014)

«При складних переговорах і підписанні складних і ризикованих угод чи домовленостей (навіть контактною групою) експертами прогнозуються різні варіанти поведінки другої сторони після підписання, і перш за все негативні для себе. Робиться це, звичайно, не на ток-шоу, а в таємному режимі. На кожний варіант передбачаються відповідні свої ходи і визначаються виконавці для підготовки конкретних дій. Приблизно як це роблять висококласні шахісти. Росія має просто гігантський досвід в цьому питанні і високопрофесійну переговорну машину. Можу із 100-відсотковою переконанністю стверджувати, що Росія моделювала не один варіант поведінки України після тих Мінських домовленостей і точно моделювала нашу поведінку на всі свої ходи, а також поведінку Заходу Зараз Росія майже завершила свою багатохідвку, досягнувши поставленої мети. Мені важко уявити, що українська сторона могла так відчайдушно вірити в те, що Росія, проводячи довгострокову політико-військову операцію проти України, буде дотримуватися якихось Мінських домовленостей. Це при тому, що Росія до Мінська відверто проігнорувала не тільки Будапештський меморандум, а і ряд фундаментальних міжнародних договорів. В тому числі і зареєстрованих в секретаріаті ООН. Тобто Росія продемонструвала своє відношення до більш значущих міжнародних документів. Мова не йде про те, що Мінські домовленості хороші чи погані. Вони могли бути. Мова йде про готовність України до крутих розворотів в поведінці Росії, які ми просто зобов’язані були передбачити і мати 2-3, а то і більше готових акцій у відповідь, а не наздоганяти ситуацію. Ясно, що це непросто. Партнер хитрий, сильний і підступний, хоча і передбачуваний. Але це робота».

ГРУДЕНЬ 2014 Р. В УКРАЇНІ СТВОРЕНО ГРОМАДСЬКИЙ РУХ «УКРАЇНА – НАТО». ГРОМАДСЬКІ ТА ПОЛІТИЧНІ ДІЯЧІ ЗАКЛИКАЛИ УКРАЇНЦІВ СТАТИ АКТИВНИМИ УЧАСНИКАМИ ЦЬОГО РУХУ І СКАЗАТИ НА РЕФЕРЕНДУМІ: «УКРАЇНА МАЄ БУТИ В НАТО». 

О СТРАТЕГИЧЕСКОМ МЫШЛЕНИИ (17.11.2014)

 «Всех военных учат очень многим умным вещам. И первое с чего начинают: никогда недооценивай противника. Радуйся своим переоценкам, но не плачь и не распускай сопли, когда ты его недооценил. В стране Майдан и война проявили очень много молодых современных, смелых и хорошо образованных людей, способных быстро учиться. Им надо расчищать дорогу, они пока незаслуженно очень далеко от верхних этажей власти. А я готов быть хоть главным консультантом, хоть главным советником. Это закон природы и его не следует нарушать. Ну, а если уж будет катастрофически плохо,… то тогда я готов внести предложения, но обязательно с участием таких ребят. Даже самый гениальный и самый опытный руководитель страны не должен думать, что он все знает лучше своих подчиненных. Даже если это на каком то этапе и правда, это не может быть постоянно. И тогда начинаются проблемы, а затем драмы. Стратегическое мышление от природы не дается. Ему нужно долго и напряженно учиться при хороших учителях. Люди с таким мышлением становятся очень неудобными для разного рода руководителей, даже самых высоких уровней. В том числе и государственных. Нехорошо себя цитировать, но... Лет десять назад я в одном интервью сказал, что нашествие дилетантов на государственные должности представляет угрозу национальной безопасности. Тогда многие восприняли это как шутку».

ГРУДЕНЬ 2014 Р. ЖУРНАЛІСТИ «ДНЯ» МАЛИ МОЖЛИВІСТЬ ПОСПІЛКУВАТИСЯ В РЕДАКЦІЇ З ЄВГЕНОМ МАРЧУКОМ І СЕРГІЄМ ПИРОЖКОВИМ (СІМ РОКІВ І ВІСІМ МІСЯЦІВ ПРАЦЮВАВ ПОСЛОМ УКРАЇНИ В МОЛДОВІ), ЯКІ РАЗОМ ПРАЦЮВАЛИ У РНБО ВІДПОВІДНО НА ПОСАДАХ СЕКРЕТАРЯ І ЗАСТУПНИКА СЕКРЕТАРЯ. ТЕМОЮ ДЛЯ РОЗМОВИ СТАЛИ ОСОБЛИВОСТІ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ, СХОЖІСТЬ ТА ВІДМІННІСТЬ ІЗ СИТУАЦІЮ НА ДОНБАСІ. 

О СНБО (24.12.2014)

«Ничего радикально нового, а тем более «страшного» в дополнениях к Закону о СНБО нет. Функции контроля и координации были и есть в действующем законе, а коррупция в органах власти это один из внутренних вызовов национальной безопасности. Руководителем Совбеза является не его Секретарь, а Президент и все решения Совбеза вводятся только Указами Президента. Так было, так есть и так будет. То есть Президент никогда не отдаст управление СНБО никому. И вообще мы должны помнить, что действующий Президент не может делегировать даже часть своих полномочий никому и никогда. Даже если бы он захотел это сделать, ему это не позволяет Закон. Я думаю, возникшая проблема заключается в другом. Новые молодые депутаты могли почуять какой-то подвох в технологии продавливания проекта Закона. Видимо, не было ликбеза для молодых депутатов и не было нормального обсуждения в комитетах и им нормально не объяснили сложные вопросы. Национальная безопасность это только кажется простой для понимания системой знаний. Как в футболе – все разбираются, а чемпионами Мира команды становятся только благодаря выдающимся тренерам. Давайте рассмотрим только один эпизод. В действующем Законе «Про основи національної безпеки України» 2003 года в ст. 7 читаем: Стаття 7. Загрози національним інтересам і національній безпеці України ... (среди многих угроз указывается и следующая) «... поширення корупції в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;» В то же время при обсуждении в зале Верховной Рады бурными аплодисментами народных депутатов встречается критическое замечание одной из депутатов о том, что координация борьбы с коррупцией со стороны СНБО это стремление взять под контроль деятельность правоохранительных органов и прежде всего Антикоррупционного бюро и т.п. Вряд ли народный депутат знала, что гласит Закон об основах нацбезопасности, а докладчик - Председатель комитета Пашинский, видимо, не совсем убедительно разъяснил всему залу на пальцах, что формула «координация... по борьбе с коррупцией» абсолютно законна для задач СНБО, так как это одна из определенных Законом угроз национальной безопасности. Кстати, эта норма была и раньше. И так почти по всем остальным «страхам» не голосовавших "своих". Думаю, многих, особенно военных, неголосовавших насторожила реплика Юрия Луценко о том, что СНБО должен будет стать своего рода Ставкой Верховного Главнокомандующего. Это сравнение для людей знающих, особенно военных, трудно воспринимающееся сравнение. Ставка – это структура при Военном положении, и тогда всем руководит Президент, а военного положения нет, есть АТО. Переложение функций Ставки на СНБО без введения военного положения??? И чтобы отвечал за все Секретарь? Я был за ввод временного (1-2 мес.) военного положения в некоторых районах Донецкой и Луганской областей еще в июне сего года сразу после инаугурации Президента Порошенко и обосновывал это в нескольких своих интервью. Да, там были и «за», и "против". Решение непростое. Теперь вводить военное положение уже поздно. В крайнем случае риски еще больше, чем были тогда. Теперь дальше. При Ставке, а значит при режиме военного положения, старший во всем Президент, а вторым в иерархии может быть только начальник Генерального штаба ВС, как старший военный начальник для всех военных и военизированных структур страны во время войны. Всех!!! Секретарь СНБО может быть только одним из членов Ставки. Я думаю, власти нужно спокойно без трагедий извлечь урок (а есть из чего, я не все прокомментировал) и нормально поработать с депутатами. Закон будет принят без сомнения. Не нужно сразу же озвучивать обвинения в адрес «своих» неголосовавших. Тщательнее надо. Такая коалиция, как теперь видно, это не военная структура, где все должны безоговорочно выполнять приказ комбата. Как говорят, се ля ви. Реальная парламентская демократия».