Чому Віктор Чумак покинув БПП?

Минулого четверга народний депутат України Віктор Чумак заявив про вихід із фракції «Блок Петра Порошенка». Він також заявив про відмову від головування у Національній агенції з питань запобігання корупції.

Раніше повідомлялося, що регламентний комітет погодив складення ним депутатських повноважень через головування у НАЗК. Проте, як зазначив сам Чумак, посад він не суміщав, оскільки Агенція ще не розпочала свою роботу.

У коментарі «Дню» Віктор ЧУМАК, який не так давно увійшов до внутрішньофракційної «антикорупційної групи» у БПП, прокоментував, що стало головною причиною виходу із фракції:

- Я прийняв це рішення, оскільки йому передувало накопичення певної інформації і реальності. Тож кількість переросла в якість. На жаль, фракція, яка мусить бути авангардом протидії корупції, такою не є. Я три роки займаюсь антикорупційною діяльністю у Верховній Раді, розробленням антикорупційного законодавства. Я доклав величезну кількість зусиль, щоб змінювати його ще в минулому скликанні. А в цьому скликанні відбувається якийсь крок назад, і це мене дуже бентежить.

За допомогою нашої фракції вкрай сильно «вичищаються» антикорупційні законопроекти. Наприклад, БПП подала такі зміни, які повністю спотворили ідею спеціальної конфіскації за корупційні злочини і викривили ідею Агентства з повернення та управління активами, нажитими незаконним шляхом. З допомогою нашої фракції нівелюється питання щодо незалежності Державного бюро розслідування, з її допомогою вносяться зміни в закон «Про прокуратуру» з приводу підпорядкування або призначення антикорупційних прокурорів генеральним прокурором, а не антикорупційним прокурором. Зрештою остання поправка, яка приймається до Бюджету щодо Національного агентства з питань запобігання корупції: і прем’єр, і президент обіцяють її прийняти, але на це не вистачає голосів.

Все, що я намагався відстоювати на засіданнях фракції, сприймалося як спроба похитнути чи образити когось. Тож, коли регламентний комітет безпідставно сказав мені про складання мною депутатських повноважень, я був впевнений, що хтось із фракції вплинув на це, бо дуже сильно хотів викинути мене з цього парламенту.
Більше того, я у своїй заяві до прем’єра розписав, що зараз гальмується і спотворюється запуск НАЗК, що воно не може працювати.

Все це привело до накопичення негативних фактів в антикорупційній політиці держави. А коли риторика розходиться зі справами, стає дуже погано. Тож я прийняв рішення вийти із фракції БПП, щоб не бути скутим правилами фракційної дисципліни, говорити про проблеми більш вільно та прямо.

- Вихід депутатів із даної фракції - не перший. До цього із БПП вийшов Микола Томенко після голосування за Бюджет. Про що свідчить ця тенденція? Це «перші ластівки» розпаду фракції? Передумови для парламентських виборів?

- Це поспішні висновки. Виборів в країні не буде і дуже довго. У політиці для виборів немає жодної зацікавленої сторони - ні Президент, ні фракції Ради цього не хочуть. Тож їх можна призначити тільки на підставі силового розгону, але революційні потрясіння - це ще гірше.

«Блок Петра Порошенка» - це не фракція політичної партії із ідеологією. Це політичний проект, у якому зіштовхнулися люди з різними світоглядними позиціями. Є бізнес-крило, яке існує за правилами бізнесу і переносить на політику моделі відносин у бізнесі, а є люди, які прийшли займатися політикою. Ці дві групи завжди конфліктуватимуть між собою. Та якщо у мене є можливість вийти із БПП, то там є й люди із такими ж світоглядними позиціями, які не можуть вийти через те, що вони зайшли в парламент за списком.

Але, повірте мені, до парламентської кризи дуже далеко.

- У четвер народні депутати також проголосували за зміни до Регламенту, чим фактично знівелювали Конституцію, по-своєму розтлумачивши поняття «наступна чергова сесія». Так само Президент під час прес-конференції підписав закон «Про Державне бюро розслідувань» майже через два місяці після його прийняття Радою. Наскільки небезпечним є правовий нігілізм вищих державних органів?

- Я не голосував за ці зміни, бо не можна таким чином змінювати закон про регламент Ради, оскільки ХІІІ розділ Конституції може змінюватися лише через всенародний референдум. Це все називається політичною доцільністю, яка виникає під тиском зовнішніх факторів, а не суспільних відносин, які є в країні. Якщо кожний раз ми будемо змінювати Конституцію під тиском зовнішніх факторів, ми матимемо дуже багато поганих конституційних прецедентів - до цього йти не можна.