Фетиш сили проти українського духу

Останнім часом багато експертів обговорюють ситуацію, що склалася в Україні, аналізують причини та їх стан, учасників і втручання третіх сторін. Однак й досі ніхто не знає, як завершиться протистояння між владою та опозицію. «День» звернувся до Григорія ПЕРЕПЕЛИЦІ, конфліктолога, доктора політичних наук, професора Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка з прохання дати свою оцінку цим подіям:

– Оскільки конфлікт перейшов у стадію ескалації, то зараз переговори між владою і опозицією неможливі по двом питанням. По-перше, стадія конфлікту не дійшла до кульмінаційної точки і по-друге, ще не змінився баланс сил. І зараз проблема в невизначеності реального співвідношення сил.

Влада абсолютно впевнена в своїй перемозі. Тому відповідно Янукович так реагує на ці переговори і на цю політичну ситуацію. Він вважає, що в Україні все стабільно, все це можна подавити силою. На його боці Росія і таким чином він відчуває за собою потужний ресурс. І власне вся Східна Україна за ним. Усі суди, весь політичний, економічний і воєнний ресурс на його боці. Тому він не буде йти ні на які переговори поки не відчує, що цей ресурс втрачає на очах і не побачить, що така його поведінка не приведе до повного краху. Або він не злякається до такого стану, що буде абсолютно паралізований у прийнятті своїх рішень.

Думаю, що він до такого стану наближається, тому що на посаду Глави Адміністрації призначено Клюєва. Таким чином весь процес на себе з боку влади перебере Клюєв. Він власне буде тепер як свого часу під час Помаранчевої революції Кучма, який взагалі не приймав ніяких рішень, а лише не допустив кровопролиття. А всім іншим «рулив» Медведчук разом з Януковичем.

І зараз Президент наближається до такого стану, бо він з одного боку впевнений, що все добре, що силою ми їх подавимо, що в нього є ресурс. Але питання в тому, що він просто не уявляє, яким чином це можна зробити. Тому що застосування сили у такий спосіб не приносить позитивних результатів. Відтак у нього виникає думка, що чим більше насильства я буду застосовувати, тим легше я їх додавлю. Це така суто воєнна чи кримінальна психологія – віра у фетиш сили.

Що далі буде відбуватися у владі? Всі важелі управління на себе буде прибирати Клюєв. А він мислить себе виключно в силовій парадигмі. Ця людина на переговори взагалі йти не буде. Якщо й буде йти то з розрахунком, в кінцевому рахунку досягти повної силової перемоги. Те, що буде сприймати Клюєв, буде спрямовано на перемогу виключно силою, ескалацією насильства.

Все буде у майбутньому вирішувати співвідношення ресурсів. Ситуація буде розвиватися в такому напрямку. Влада буде намагатись мобілізувати весь свій ресурс: владний і як ми бачимо зараз владою частково застосовується кримінальний ресурс.

«РЕСУРС ГРОМАДИ І ОПОЗИЦІЇ БУДЕ ЗБІЛЬШУВАТИСЯ»

– Які процеси відбуваються на іншому боці?

– У громади і опозиції немає воєнного ресурсу, набагато слабший економічний ресурс. Але на їхньому боці є перевага мобілізаційного ресурсу. Про що це говорить? Будь-яке насильство з боку влади збільшуватиме цей ресурс. Схопили Булатова, 15 автомобілів розтрощили, вийшло на сто автомайданівців більше. Тому що конфлікт володіє колосальним мобілізаційним ресурсом. І якраз цей ресурс – на боці опозиції і громади, а не влади.

Окрім 5 тис. беркутівців і 20 тис. внутрішніх військ у них за великим рахунком більше немає ніяких ресурсів. Прийняття брутальних законів буде робити більш нелегітимними і більш абсурдними судові рішення. І ми бачимо, коли студенту шиють 8 років за те, що у нього були шнурки з собою. Це абсурдно і працює на мобілізаційний ресурс громади. Учора показали знущання «Беркутаа» над голим протестувальником і люди почали захоплювати обласні адміністрації.  

Таким чином це говорить про те, що ресурс громади і опозиції буде збільшуватися і він досягне такого масштабу, що баланс сили, очевидно, зміниться на користь громади. І коли наступить ця кульмінаційна точка, тоді можна з владою розмовляти, тоді вона може йти на суттєві поступки.

– А як щодо повідомлення про «російський сценарій», залучення ФСБ – який це чинник у цьому конфлікті?

– На жаль, за великим рахунком, ситуація у нас зараз розвивається за сценарієм, який написаний у Кремлі. Він, до речі, не передбачає зміцнення влади Януковича. З цим призначенням Клюєва ми бачимо, що Президент буде втрачати самостійність прийняття рішень. Ситуація дійде до такого моменту, коли він взагалі втратить можливість самому приймати рішення. Тобто, цю функцію буде перебирати на себе Клюєв. Відтак п’ята колона якраз в такому сценарії і зацікавлена.

Ми неодноразово чули про існування «ескадронів смерті», які викрадають людей. Виступав журналіст Павло Шеремет, який сказав, що «у нас такий же почерк спецслужб». Те, що в Україні – це почерк російських спецслужб. ФСБ відводиться тут дуже величезна роль і його силами здійснюється саме цей сценарій. Очевидно, що такі провокаційні речі, як застосування вогнепальної зброї, викрадення – пов’язані з цими «акторами» чи режисерами такого сценарію. Це дуже небезпечно, оскільки третій актор, який рулить тутешньою ситуацією, грає в свою гру, яка не завжди співпадає з інтересами влади, Януковича.

Ми бачимо, що цей третій чинник як медіатор, мобілізаційний ресурс: як тільки спадає активність насилля, він вкидає якусь провокаційну річ, яка абсолютно суперечить інтересам влади і конфлікт знову розгорається. Це – так звана стратегія керованого хаосу, якою дуже добре оволоділи російські спецслужби. Цю стратегію вони успішно реалізували у Придністров’ї, на Кавказі. Російські спецслужби підіймають тліючий конфлікт у Південній Осетії, Абхазії до моменту «вибуху». Коли відбувається «вибух» – входять російські війська і встановлюють новий статус-кво. Це – дуже велика загроза, яка ще попереду. Російські спецслужби ще до широкомасштабного сценарію не приступили. Це буде після закінчення Олімпіади в Сочі…

«БЕРКУТ» СЬОГОДНІ ПІД «ПОДВІЙНИМ» УПРАВЛІННЯМ

– Що ви маєте на увазі?

– Путін поки не готовий на широкомасштабне втручання в цей конфлікт. Поки що завдання російських спецслужб полягає в підтримуванні, моделюванні конфлікту, щоб він не затухав до часу «Ч», а потім кинути «динаміт», щоби все вибухнуло. Таким «динамітом» може бути застосування зброї тим же «Беркутом». Судячи з тих звірств, які він робить, ми не можемо бути впевненими, що це команди тільки для наших правоохоронців. Не думаю, що такі речі як катування і т.д. в інтересах міністра внутрішніх справ Захарченка, але реально так відбувається. Очевидно, що тут періодично включається третя сторона, яка координує свої дії з нашими силовими структурами (як «Беркут», наприклад). Тому, я думаю, що «Беркут» сьогодні під «подвійним» управлінням.

– А чи є можливість в українського суспільства протистояти цьому сценарію з боку Росії?

– Звісно, така можливість є. Але, щоб її наростити, треба працювати з армією. Коли буде широкомасштабне російське втручання, тут коктейлями Молотова не обійдешся. Тут будуть працювати справжні професіонали, а не «Беркут» і внутрішні війська. Очевидно, що тоді буде і важка техніка, мирним демонстрантам буде складно. Наша армія деморалізована, її 20 років доводили до того, щоб вона була абсолютно небоєздатною. Гадаю, що це робилося цілеспрямовано. Тому, на випадок зовнішньої загрози треба працювати зараз.

– А який оптимальний сценарій, менш кровний, для розв’язання цього конфлікту?

– Це той, який сьогодні відбувається, коли громада бере місцеві органи влади під свій контроль. Це – найбільш дієвий сценарій, тому що він мирним шляхом змінює баланс сили на користь громади. Це – найбільш мирний метод. Коли обвалиться ресурс влади, принаймні в Західній Україні та Києві і влада зрозуміє що 5 тис. «Беркуту» не можна «нагнути» 20 млн., то тоді вони підуть на мирне вирішення конфлікту і на зміну уряду, передачу влади. Хоча я не думаю, що Янукович піде у відставку. Він піде, якщо в Києві всі органи влади будуть в руках громади, а поки що це нереально.

«ОПОЗИЦІЯ НАРОБИЛА МАСУ ФАТАЛЬНИХ ПОМИЛОК»

– Чому?

– Тому що опозиція наробила масу фатальних помилок. Вона була абсолютно пасивна і не розглядала питання зміцнення системи влади. Вона розглядала тільки сценарій входження до цієї влади, а не її зміни. А народ зовсім по-іншому виступив – за зміну системи. Чи готова нинішня опозиція до цього? Поки що, ні. Якщо вони не інкорпорують з громадських активістів нових лідерів, то вони і не будуть здатні цього зробити. Важливим питанням для мирного врегулювання конфлікту є якраз залучення нових лідерів до керівництва як формування альтернативної майбутньої системи влади, яка би мала не бізнесову мотивацію, а мотивацію побудови країни. Серед цих лідерів є такі, які мають іншу ідеологію та мотивацію. Це дуже великий позитив цього Майдану і революції.

Ще інший позитив полягає в тому, що в такому явищі як Майдан відбувається народження української нації. А коли постає нація її дух не можна нічим зламати, ніяким «Беркутом». Чому люди такі згуртовані, чому вони стоять на морозі, відкрито вмирають та йдуть під кулі? Тому що вони відчувають себе українцями. Цей дух належності до своєї історії, цінностей української нації, про які говорили що їх не існує і що в українців тільки «одна хата з краю…», – зараз все по-іншому, українці відчувають дух нації і він розповсюджується серед них. Поки що вони повстають на Західній, Центральній Україні, Києві. Але далі вони поставатимуть у Харківській області, Кіровограді – це дух національного відродження.

Чому Путін так боїться цього? Тому що раптом українці перестануть бути «хохлами». І відродження імперії, чим він активно займається, втратить свій сенс. Тому це питання і майбутнього Росії, що чудово розуміє Путін, на відміну від нашої влади і, можливо, опозиції. Тому те, що зараз відбувається, має набагато більші корені, ніж питання влади чи питання твого політичного місця в цій системі, оскільки цей дух творення української нації призведе до зміни самої держави. Сьогодні ми її не маємо. Це – колоніальний інститут, який посткомуністична і напівкримінальна еліти використовують для того, щоб ці інструменти працювали для їх особистого збагачення. Тому ми бачимо, що наш «Беркут» – фактично окупанти. Вони хизуються державними символіками, знущаються над українським гімном. При цьому, вони нібито служать Україні. Такого не повинно бути. Це не є наші силові структури, якщо вони працюють проти самих українців, яких вони мають захищати.

Тому мають бути українські збройні сили, силові структури. Я не маю на увазі по національності (хоча і це також важливо), я маю на увазі по духу, ідентичності. Ми невипадково бачимо, що цей дух просинається не тільки в етнічних українців, але й у вірмен, білорусів, які тут живуть. Це – найбільш важливий процес і потенціал громади, який не можна перебити. Навіть якщо влада введе надзвичайний стан – це не допоможе, а тільки погіршить ситуацію. Чому влада виступала так проти української мови, запускала російську попсу по всім каналам? Вона хотіла задавати цей дух, бо боялася його. Сьогодні він проснувся, і його вже нічим не зломити!