Кремль: переховати награбоване

У березні 2014 року президент РФ Володимир Путін у день підписання «угоди» про захоплення Криму, звертаючись до членів російського парламенту, порівняв півострів із «мішком картоплі», який нібито «незаконно» передали Україні. Однак саме Путін, ігноруючи міжнародне право та мораль, забрав Крим, як той самий «мішок картоплі», у сусіда, що переживав внутрішні негаразди. Саме таким і було подальше ставлення окупантів до незаконно анексованого півострова.

Того дня російський президент співав осанну Криму, як «гордості російської історії». Мабуть, через це колаборанти, які допомагали «зеленим чоловічкам» окупувати українську територію, сподівалися на якесь особливе ставлення до себе та до «награбованого». Проте сталося не як гадалося.

За ці два роки Росія продемонструвала, що Крим для неї — зовсім ніяка не «особлива» територія, а просто засіб самоствердження та наслідок імперського мислення російської верхівки. Апогеєм цього стали рішення Володимира Путіна минулого четверга, згідно з якими «Кримський федеральний округ» скасовується  і приєднується до Південного федерального округу РФ.

Того самого дня Путін провів низку кадрових перестановок у різних установах та регіонах РФ. Так, він призначив Володимира Устинова повноважним представником президента РФ у Південному федеральному округу, до якого відтепер входять Республіка Адигея, Республіка Калмикія, Краснодарський край, Астраханська область, Волгоградська область, Ростовська область, окуповані Крим та Севастополь. Очільник Кремля також усунув Миколу Рогожкіна з посади повноважного представника президента в Сибірському федеральному округу. Його місце зайняв екс-«губернатор» Севастополя Сергій Меняйло.

Про що свідчать останні дії окупантів щодо анексованого Криму та Севастополя? Із чим пов’язані кадрові перестановки в Росії? Про все це «День» поговорив із кримським істориком, координатором ГО «Таврійська гуманітарна платформа» Андрієм ІВАНЦЕМ:

— Щодо кадрових перестановок у Росії, то в контексті російської політики відбулося те, що колись президент Лукашенко назвав «перетрахуванням влади». Це перетрушування і пересування кадрів у рамках жорсткої авторитарної системи для того, щоб вони не застоювалися. Оскільки в таких системах демократичні механізми не діють, влада таким чином підвищує тонус у державних чиновників.

Стосовно ж ліквідації «Кримського федерального округу», то це, можливо, пов’язано як з елементарною нестачею коштів, так і з бажанням продемонструвати, що Крим нібито вже остаточно інтегровано до РФ. Припускаю, що могло бути й нереалістичне бажання таким чином…  Очевидно, кадрові перестановки у Севастополі можуть бути пов’язані із виборами, які мають там незаконно відбутися. «Губернатор» Севастополя Сергій Меняйло, який очолював його від часу злочинної анексії, брав безпосередню участь в організації російської спецоперації в ході війни проти України із захоплення міста. Але після цього в місті було велике напруження, істеблішмент Севастополя його не сприймав, у нього був конфлікт із головою т. з. міського «Законодавчого зібрання» Олексієм Чалим, і це могло негативно відобразитися на результатах партії влади «Единая Россия» на виборах восени.

— Які наслідки для півострова можуть настати в результаті скасування «Кримського федерального округу»?

— Думаю, мало що зміниться щодо загальної політики Кремля стосовно Криму. Триває політика інтеграції цієї незаконно окупованої території України до різних російських просторів, і ця політика стає дедалі жорсткішою.

Кримський істеблішмент, ймовірно, сьогодні потрапив у гіршу ситуацію, оскільки наявність «Кримського федерального округу» — незаконного утворення на тимчасово окупованій території — давала більший доступ до центру розподілу ресурсів — Кремля, уряду РФ. Ймовірно, на даному етапі, коли доведеться вирішувати ці питання через Південний федеральний округ, це буде робити набагато складніше.

Загальна політика Росії полягає у тому, щоб мілітаризувати Крим, перетворити його на військову базу й втілити певні інфраструктурні проекти, які є пропагандистськими, але, з іншого боку, давали б можливість утримувати цю військову базу. Оскільки з відривом Криму від господарського комплексу України у росіян є величезні проблеми із транспортуванням, електрикою, водою, вони змушені будувати такі інфраструктурні об’єкти.

— Чим може обернутися це для кримчан?

— Останні 2 роки окупації демонструють перетворення Криму на «непотопляємий авіаносець» й витіснення «небажаних» елементів, активістів етнічних груп, на яких здійснюється постійний тиск, асиміляція української етнічної громади. Цілеспрямовано й системно відбувається переслідування корінного кримськотатарського народу, яке дедалі більше набирає обертів. У цьому сенсі слід очікувати зменшення населення в Криму через існуючі проблеми й спроби змінити його етнічний склад. А політика зміни населення окупованої території є злочином з погляду міжнародного права.

— Чи може погіршення соціально-економічної ситуації розвіяти міф про «російський добробут» серед тих 30% кримчан, які ходили на псевдореферендум, а також всіх, обдурених російською пропагандою?

— Не слід розраховувати на масове прозріння аж до звільнення Криму. Жителі півострова живуть в умовах російського інформаційного гетто, жорсткої ідеологічної «накачки» населення на усіх рівнях — в освітніх та культурних закладах, ЗМІ, на кримчан здійснюється тиск силових, парамілітарних й інших структур. Звісно, в Криму далеко не всі вітають те, що відбувається, але ця частина людей через обґрунтовані побоювання за свою безпеку й відсутність свободи слова не присутня у публічному просторі. Є й проросійська за переконаннями частина населення. Але масований інформаційний вплив всіма можливими й неможливими методами, які здійснює російська державна машина, спрямовано насамперед на тих людей, які не мали чітких переконань. Тож частина людей вірить у лякалочки про «бандерівців», «розіп’ятих хлопчиків» та «російських снігурів, яких вбивають українці».

Оскільки ми сьогодні не маємо достатніх важелів інформаційного впливу в Криму, очікувати на кардинальну зміну ситуації до деокупації не слід. Але це не означає, що не потрібно посилювати свою інформаційну присутність на півострові. Нашим обов’язком є донесення до громадян України у Криму реальної інформації про те, що насправді відбувається в нашій державі.

— Чи можна, по-вашому, розраховувати на посилення санкцій через такі дії окупанта?

 — Україна вступила в смугу ускладнень на зовнішній арені. Ми бачимо, які процеси відбуваються в Туреччині, Польщі, Великобританії — країнах, які є важливими для вирішення питання деокупації. Ми чуємо відверто негативістські й неприпустимі з погляду дотримання норм міжнародного права заяви від Дональда Трампа про Крим — одного з основних кандидатів у президенти США. Все це створює складніші умови для захисту національних інтересів і процесів реінтеграції країни зокрема. Не кажучи вже про методичну роботу проросійського лобі, яке фінансується з РФ, щодо стимулювання політики зняття санкцій, намагання посіяти розбрат в Євросоюзі, між ЄС та США. Тож головне для нашої дипломатії, громадськості й експертного співтовариства — показувати згуртовану позицію, працювати на збереження й посилення санкцій.

Автоматичного посилення санкцій в результаті внутрішніх адміністративних перестановок, які здійснює країна-агресор на тимчасово окупованій території, очікувати не доводиться. Але те, що в Криму триває тиск на проукраїнських активістів і потенційно нелояльні до окупаційної влади структури, зокрема на УПЦ Київського патріархату, інші подібні дії окупантів, свідчать, що політика репресій, системного порушення прав і свобод людини на незаконно окупованих територіях триває. Це дає нам аргументи, які ми мусимо доносити до наших західних партнерів, щоб вони й надалі діяли відповідно до міжнародного права й домагалися відновлення його чинності, зокрема, в Криму.

— Експерти наголошують, що нам самим потрібно припинити торгівлю з окупованими територіями. Як ви на сьогоднішній день оцінюєте цю ситуацію?

— Наскільки мені відомо, зараз немає кричущих порушень режиму санкцій з українського боку. Такі ганебні моменти, як підписання «контракту» про постачання електроенергії з «Кримським федеральним округом РФ», на сьогоднішній день, на щастя, залишились у минулому. Обмежено постачання багатьох товарів до Криму. Можливо, існують якісь «темні» постачання товарів чи то ресурсів, але це вже не так критично, як було раніше.

— Як можна оцінити останні дії Росії щодо Криму в історичній перспективі — чи ускладнює можливість звільнення подальше «перетравлення» півострову окупантом?

— Це очевидно, що чим довше Крим перебуває під інформаційним, психологічним, кримінальним, силовим, військовим тиском окупаційної влади, тим Україні складніше буде займатися питаннями реінтеграції цієї території. Однак іншого шляху в нас немає — ми мусимо це робити й готуватися до цього моменту вже зараз.