Перемога над планами Кремля

У минулі десятиліття в Україні главу держави (за винятком хіба що Леоніда Кравчука) обирали, виходячи з якихось дивних як для такого вибору міркувань. Подобається – не подобається, зі свого регіону – з чужого, месія – не месія, обіцяє покращення життя вже позавчора – не обіцяє, і так далі. Схоже, свого п’ятого президента українці обирали більш раціонально, ніж усіх його попередників. І справді: політик – не коханець і не коханка. Це – інструмент в руках нації, це діяч, зобов’язаний ефективно діяти в ім’я національних інтересів, це – персонаж, від якого країні має бути якнайменше лиха і якнайбільше користі. У нас уже були політики «з українським серцем» та з «Україною в серці». А от з Україною в голові, здатних міркувати і діяти раціонально, з розрахунку на стратегічну перспективу, на жаль, було дуже й дуже мало. Петра Порошенка – знаючи чимало його недоліків – обирали саме як діяча «з Україною в голові», як ефективного менеджера, здатного діяти на основі розрахунків, а не емоцій, бодай навіть і найпатріотичніших. А ще – як першого главу держави, що вільно володіє англійською мовою, що є нормою для лідерів сучасних держав (може, цю вимогу варто записати до законів?). Отож українське суспільство продемонструвало свою прагматичність і зрілість. Принаймні, у порівнянні з попередніми разами.

Другий тур виборів означав, що в Україні не було би глави держави та Верховного головнокомандувача (без приставки в.о.) аж до 18-20 червня (поки пройдуть вибори, поки порахують голоси, поки завершать всі формальності й підготують інавгурацію…). До того часу не можна було б запровадити надзвичайний стан у кількох найбільш проблемних регіонах, щоб швидко й ефективно покласти край діям терористів – виборча кампанія. А поки не буде надзвичайного стану, доти не завершиться антитерористична операція. Можна прикинути, скільки людей могло б загинути до того часу (а терористи неодмінно спробували б активізувати свою діяльність і захопити повністю певні регіони у проміжку між першим і другим турами, це був би їхній останній шанс) – сотні, якщо не тисячі осіб. Виборці це розуміли – і вони не дали терористам цього шансу.

Зрілість суспільства підтвердило і те, що завадити виборам в один тур не вдалося так званим «правдолюбам», які закликали відкинути раціональні чинники і голосувати за глибинними переконаннями, за покликом душі. Але «правдолюбам», які фактично виступили спадкоємцями сумнозвісних «противсіхів», не вдалася їхня справа – переважна більшість виборців чудово розуміла, що на першому плані зрив намірів В.В. Путіна щодо розчленування та підпорядкування собі України, а не парад суспільного різнобарв’я.

Такі настанови електорату, зокрема, засвідчило й те, що перша за кількістю голосів четвірка кандидатів у президенти – це ті, хто рішуче налаштований на боротьбу з «п’ятою колоною» Кремля, з імпортними та доморощеними терористами. А чоловіча частина виборців зважала ще й на те, що у фактично воєнний час слід бути певним: твій кандидат здатен стати справді дієвим Верховним Головнокомандувачем, його прийме військо (ясна річ, не паркетні генерали й адмірали, а солдати і сержанти, лейтенанти і майори). Певен, що справили ефект й оприлюднені в останній перед виборами тиждень дані про те, що на зекономлені у другому турі кошти можна буде придбати два, а то й три вертольоти McDonnell Douglas AH-64 Apache, оснащення останніх модифікацій яких надає змогу прицільно знищувати терористів, не входячи у сферу дії їхніх зенітних комплексів made in Russia. А це – врятовані життя десятків українських бійців, звільнені від терористів міста і райони…

Ну, а якщо Петро Олексійович почне неправильно діяти – на те існує чимало засобів, щоб його поправити. Від дострокових парламентських виборів, за які він сам же і виступає, але які у разі провалу ним своїх перших 100 днів на посаді дадуть більшість у Верховній Раді потенційним критикам глави держави, причому передусім саме з демократичного, патріотичного табору, - й аж до масових акцій громадянського суспільства. Сьогоднішня Україна вже не та, що раніше, вона пройшла через Майдан. Утім, і Порошенко також…