«Пліч-о-пліч стояли на Карачуні…»

12 загиблих військових Національної гвардії, серед яких начальник управління бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький. «Один військовослужбовець Національної гвардії України залишився живим, та перебуває у важкому стані», - повідомляє прес-служба Нацгвардії.

29 травня стало відомо про нові жертви в результаті атаки терористів під Слов’янськом. Внаслідок обстрілу з ПЗРК було збито транспортний вертоліт із українськими гвардійцями, які пройшли ротацію та поверталися додому. «29 травня, близько 12:30, поблизу міста Слов’янська Донецької області, в районі проведення АТО, після розвантаження продуктів харчування та висадки зміни на четвертому блок-посту, та повертаючись в зворотному напрямку гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України попав під обстріл та був підбитий», - йдеться в повідомленні.

«У відповідь на дії терористів силами АТО було здійснено артилерійський та авіаційний обстріл території, з якої вівся вогонь, в результаті – група злочинців, причетних до обстрілу, була знищена», - повідомили в прес-службі Нацгвардії.

«Генерал особисто привіз воду на гору Карачун, привіз бійців для ротації національних спецпризначенців», - повідомляє «Дню» український військовий з місця подій. За словами гвардійця, загиблі під Слов’янськом – співробітники колишнього «Беркуту» з Івано-Франківська. «З ними ми – майданівці воювали на барикадах один проти одного, а зараз вже пліч-о-пліч стояли на Карачуні, разом їздили на завдання, буквально ділили останню хлібину та краплю води», - зазначає військовий. Як розповідає він, через 30 секунд після зльоту у повітрі стався вибух, вертоліт впав, вдарився об землю та вибухнув знову.

Під час розмови військовий також поділився проблемами, із якими стикаються учасники АТО під час її проведення. «Наразі АТО однозначно стала більш активною, - зазначає гвардієць, - але військові зв’язані по руках і ногах, бо не можуть стріляти по місту, в якому прячуться терористи, адже там знаходиться цивільне населення, діти. Ми знаємо про всі блокпости терористів, про всі їх позиції, але нанести по них удар дуже складно, бо там перебувають мирні мешканці та їх будинки». Військовослужбовець зазначає, що серед цивільного населення існує підтримка як АТО, так і єдності України, та люди залякані, хоча постійно інформують військових про пересування терористів.

В цьому контексті досить цинічної є позиція російських прикордонників, які фактично створюють умови для перетину кордону бандитами. «На даний момент з усіх фактів прориву на кордоні, російські прикордонники тільки один з них підтвердили, - коментує «Дню» начальник відділу з питань взаємодії із ЗМІ, забезпечення доступу до публічної інформації та по роботі зі зверненнями громадян ДПСУ Олег Слободян. - В інших випадках вони говорять, що нічого не знають, або, наприклад, що у них по плану в цьому району працювала сільгосптехніка, і, мовляв, українські прикордонники прийняли її за вантажівки з озброєними людьми».

 «Деякі бійці відмовляються їхати в гарячу точку саме через нестачу зброї, - розповідає на прес-конференції в Києві боєць Нацгвардії Тарас Білозеров, - якщо на їжу та бронежилети ми не жаліємось, то без зброї нам не вижити. Це ненормально, що ми з трьох СВД складаємо один. Наші вороги – це найманці, які добре оснащені». Білозеров також розповів і про погану координацію дій: «Наприклад, ми засікаємо, що через дану ділянку проїжджають ворожі вантажівки, де є бійці та зброя. Ми звітуємо, але наказу їх нейтралізувати немає, лише спостерігаємо».

За словами Білозерова, нацгвардійці готові ціною власного життя захищати Батьківщину, але все ж залишається одна серйозна проблема – влада не чує вимог та не задовольняє мінімальних потреб, про які говорять військові. «Поки що нам дуже суттєво допомагає громада Майдану, за що ми їй дуже вдячні», - говорить військовослужбовець.

Полковник у відставці, який 23 роки прослужив у внутрішніх військах МВС України, зокрема на території Донецької області, на умовах анонімності прокоментував трагічні події під Слов’янськом:

- Вертоліт збили, бо йде війна. Українським військовим треба переходити до активних дій, а не чекати. Поки армія нічого не робить, її потихеньку колошматять. Терористи ведуть партизансько-диверсійну війну, а наші військові топчуться на місці. Чому так відбувається, не розумію. В української армії достатньо сил, щоб розчавити терористів за місяць, а то й швидше, але чомусь ніхто нічого не робить. Так, 28 травня захопили військову частину в Луганську, загинув солдат строкової служби. Цілий день частину штурмували, і ніхто не допоміг тим, хто її захищав. У підсумку, солдати здалися, зброю поздавали, і наступною може бути частина в Донецьку.

Армійці просто стоять на блокпостах і чогось чекають. Таке враження, що ніхто не дає потрібної команди. Коли 26 травня в Донецьку наші військові брали під контроль аеропорт, думав, все налагоджується: якщо б вони не зупинилися і пішли далі, у той же день могли звільнити облдержадміністрацію. А зараз знов тиша, нічого не відбувається. Терористи катаються по всьому Донецьку, їздять на БТРах, вантажівках – як завгодно, а українські війська стоять на місці. Взяли аеропорт, і що далі? Незабаром терористи і в аеропорту почнуть смикати армію з різних боків, пролізуть всередину, може, ще щось зіб’ють. Не можна так. Йдуть втрати, люди гинуть, і ніхто не вживає жодних заходів. Здається, що нагорі сидять зрадники, а внизу гинуть солдати та  офіцери.

Збройні сили віддали ініціативу терористам, а хто володіє ініціативою, той і б’є супротивника. В української армії краще озброєння, але ініціатива у бойовиків. Ще й кордон не закритий. Ось, терористів побили у донецькому аеропорту, а вони знову за ніч наїхали. Треба закривати кордон, щоб до бойовиків не доправляли зброю, боєприпаси, гроші та нових людей.