Шоу в політиці

Ксенія Собчак остаточно вирішила іти в президенти РФ. Про це вона офіційно заявила в ефірі телеканалу «Дождь» і оприлюднила у зв’язку з цим відповідний текст. Можливість її участі в президентських перегонах отримувала різні оцінки. Одні сприйняли такий крок, як появу альтернативи Навальному, якому перешкодили брати участь у виборах. Інші – кремлівську технологію. Деякі російські експерти відверто зазначають, що для Кремля вона є ідеальною кандидаткою на «опозицію» - її медіапопулярність вигідно відтіняє самого Путіна та при цьому ніяк не загрожує його перебуванню на троні.

«Висування в кандидати в президенти РФ Ксенії Собчак - це повтор сценарію президентських виборів, коли заздалегідь узгодженим і ствердженим Кремлем імітаційним кандидатом від опозиції був Михайло Прохоров, - говорить «Дню» незалежний московський журналіст Семен Новопрудський, - Тоді він одразу після виборів привітав Путіна з перемогою, пішов з політики і тепер фактично виїхав із Росії, згортаючи свій бізнес. Таким саме фейковим кандидатом від опозиції, який узгоджений з Кремлем, призначена Ксенія Собчак. Безумовно, це не є її самостійним рішенням. Це рішення, яке підготовлене адміністрацією президента РФ. Смисл цього рішення полягає в тому, щоб зробити вигляд, що в РФ дозволена опозиційна політика. По-друге, Кремль намагається не допустити ситуації при якій ліберальна меншина не могла говорити, що до виборів не допустили Навального, адже Путін боїться конкуренції. Таким чином Заходу продемонструють, що в Росії дають можливість опозиції брати участь у виборах. Той саме Жириновський і Зюганов ніякою опозицією не є, а є частиною російської владної конструкції. Тобто, Собчак буде допомагати зробити перемогу Путіна зовні легітимною в очах основної маси населення та спроба залучити людей, які не пішли б на вибори, бо до них не допустили Навального. Частина із тих, хто волів би проголосувати за Навального, зрештою може проголосувати за Собчак і таким чином забезпечити явку виборців. Звертаю увагу на те, що Собчак висувається під дуже смішним гаслом - проти всіх. У Росії, як відомо, на виборах всіх рівнів заборонена графа «проти всіх». Її свідомо не хочуть вводити і заборонили досить давно, тому що по всім опитуванням кандидат «проти всіх» міг отримати друге місце навіть на президентських виборах. Тобто, скільки б він не отримав голосів, навіть якщо набагато менше ніж переможець, то все одно це був би відчутний відсоток порівняно зі всіма іншими. Це спроба зробити так, щоб Путін набрав свій високий відсоток на виборах, при тому, що йому цей відсоток намалюють будь-який, але ще й при великій явці. Кремль певною мірою боїться, що передбачуваність результатів виборів в очах населення може зробити так, що на них піде не дуже багато людей. Таким чином Кремль забезпечить явку виборців і не дасть опозиції говорити, що її взагалі не допустили до виборів».

«Останнім часом Собчак займалась жанром інтерв’ю, - продовжує розповідь Семен Новопрудський, - Після невеликої участі в протестах на Болотній площі, вона від них швидко відійшла і потім взагалі не брала участі в жодній опозиційній діяльності. Тим не менше її відлучили від федеральних каналів, де вона працювала до того. Безумовно, вона має гламурний імідж і сприймається як світський персонаж. Але головне в тому, що всі останні роки вона не просто не вела жодної політичної діяльності, а від неї взагалі не можна було почути жодних публічних заяв щодо оцінок діяльності РФ в Україні, від неї не було чути коментарів взагалі щодо зовнішньої і внутрішньої політики Росії. Вона ніколи публічно не осуджувала владу за вбивство Нємцова, ніколи не реагувала на те, що робить російська влада в Україні, ніколи не говорила про своє ставлення до Криму. Вона ніколи не артикулювала свою позицію, щоб можна було визначити її як опозиціонерку і цього не зробила в своєму листі, в якому намагалась пояснити, чому вона висувається на посаду президента. Це є дуже показовим, що вона взагалі нічого конкретного не говорить про свої політичні погляди і свою політичну програму. У неї все вкрай розпливчато».

То що ж які дивіденди від ролі маріонеткової опозиції отримає сама Собчак? Семен Новопрудський відповідає: «Для неї це перш за все, звичайно гарантуватиме повернення до федеральних телеканалів. Але чутки в Росії ходять різні - від отримання можливості виступати в ролі телеведучої на одному із головних російських телеканалів до очолення одного із головних пропагандистських телеканалів RussiaToday у якого є великі проблеми не лише з іміджем, але й з організацією роботи, тому що від нього почали в США вимагати офіційної реєстрації чого він уникав всі ці роки. Таким чином Собчак політично легалізує свої джерела доходів і буде залишатись в медіапросторі. Але ніколи не можна бути впевненим в тому, що в Росії щось гарантується надовго.  Цікаво те, що на телеканалі «Дождь», де Собчак зараз працює, вона сказала, що іде в президенти і надалі буде займатись журналістикою. Тобто, вона чудово розуміє те, що не виграє вибори. У Росії виникають цинічні жарти, що можливо на певний період підвищиться ціна запрошень її як ведучої на корпоративні заходи чим вона досить активно займається».

До речі технологія навіювання позиції «проти всіх» в 2010-му році вже застосовувалась в Україні під час виборів. Результат – прихід до влади Віктора Януковича. Тож чи не спільні технологи зараз беруть участь в політичній компанії Ксенії Собчак та на виборах-2010 в Україні?

В Україні поява «зірок» в політиці траплялась не один раз, але всі ці випадки стосувались парламенту. Деякі з них залишалися в Раді ненадовго. На саме ж крісло голови держави замахнутись ще не наважувався ніхто. Та і у нас вже є зірки естради, які їздять з лекціями про те, як розбудовувати Україну. Але їхні промови все більше схожі на згадану програму Собчак – ніякої конкретики. Журналісти і експерти почали вказувати на зв'язок між Святославом Вакарчуком і Віктором Пінчуком. Наприклад, РБК-Україна стверджує, що співак спирається на підтримку українського бізнесмена Віктора Пінчука і російського бізнесмена Михайла Фрідмана. Принаймні цього року Вакарчук з’явився в компанії Пінчука та президента корпорації «Київстар» Петра Чернишова, акціонером якої є «Альфа-Груп» Фрідмана на Ялтинські європейські стратегії.

Тобто, у ЗМІ вже прямо кажуть про те, що Вакарчук просувається у фігури першого ешелону. Тим більше, що у Вакарчука є досвід депутатства, від якого він ще 2008-му році відмовився сам (до речі, не варто забувати і про його роль у «Революції Гідності», Помаранчевій революції і навіть участь у 1999-му році в концертах на підтримку Кучми). Нагадаємо також, що Вакарчук став стипендіатом програми Yale World Fellow 2015, в межах якої він чотири місяці провів навчання в стінах Йєльського університету (США). Регулярно «світився» Вакарчук і біля заходів Віктора Пінчука.

«Дійсно популярні люди часто використовуються певними силами для розкрутки тих чи інших політичних проектів, - говорить «Дню» політолог Андрій Золотарьов. - В тому числі і самі вони перетворюються на політичні проекти, але зовсім не самостійні. Вони є інструментом для реалізації певних завдань. Тобто, якщо говорити про гравців і шахових фігур, то вони є саме фігурами. Як казав один мій приятель, в «нульових» Славко Вакарчук «сходив» до Верховної Ради, за рік не зміг розібратися де він опинився і, зрештою, сам звідти пішов. Безумовно, це певний політтехнологічний прийом, тому що таких людей як Кузьма, Вакарчук, Руслана, Огневич було у загалу не критичне сприйняття на тлі падіння довіри до політиків будь-якого кольору. Тому такі лідери громадської думки сприймаються досить позитивно. Відповідно це стає ключем для подальших політтехнологічних кроків і виведення на орбіту нових політичних проектів. Використання Вакарчука в школі політичного лідерства у Йєлі наводять на думку, що готують нову обойму політиків. Можливо готується або часткове оновлення політикуму для того щоб дати нове дихання, або навіть замінити представників владного олімпу повністю. Гадаю, що Порошенко це сприймає досить болісно».

Експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай ділиться з «Днем» думками: «В українській політиці зірки використовуються давно. В п’ятірках, десятках виборчих списках від Повалій до Вакарчука, який був народним депутатом від «Нашої України», та Руслани Лижичко. Політики регулярно використовують зірок і різноманітних акторів для самопіару або створення політичних команд. Наприклад, «Свобода» використала Богдана Бенюка. Інколи політики просто платять співакам та різноманітним діячам для того, щоб вони за них агітували. Все це було, є і буде. На цих людей українські виборці дивляться не так як на інших кандидатів, які вже приїлись. У українців є надія, що ці люди будуть не просто зірками. Вакарчук один із таких людей. Люди на нього дивляться як на потенційного громадського діяча. Але якщо він буде себе вести так як вів раніше, то він цей капітал довіри швидко розтратить. Коли Руслана і Вакарчук заходили до парламенту, люди від них хотіли більшого. Народ хотів, щоб ці зірки не були на «підтанцовці» у тих, хто замовляє музику. Але зірки не стали альтернативою. Ці люди брали на себе відповідальність, але вони не були самостійні і в них дуже швидко розчаровувались. І у загалу виникав конфлікт інтересів – хто ця людина? Він політик, який не вдався або гарний актор?»

Особисто мені Святослав Вакарчук, який безумовно є талановитою особистістю, професійним співаком,  запам’ятався своєю обтічною позицією щодо кланового олігархату. Його харизма, як співака, очевидно використовується конкретними кланами, що мають на нього свої види. На одному з виступів він навіть порівняв наших олігархів із американськими. Справді, для чого виступати проти тих хто може вбачати в тобі перспективного політика, який в свою чергу зможе через тебе гарантувати собі недоторканість капіталів та збереження впливу? Схоже, що не дивлячись на відмінність ситуації в РФ і Україні та способів застосування «зірок» в політиці, в цілому залишається спільна проблема – створення штучного фону на користі зовсім інших персонажів і структур. В такій ситуації за кого б не голосував народ, його голос буде потрапляти через різні виборчі скриньки до однієї кишені. Без зміни сутності стосунків в державі за умов існування кланового олігархату похід до влади медіа персон виглядає, як заплановане шоу.