«Справа Гонгадзе-Подольського»: три позиції

Влада наступає широким фронтом. Йдеться про резонансну «справу Гонгадзе-Подольського». І згадувати в цьому контексті про два майдани якось вже незручно, бо для «людей сцени Майдану» це є «використаним матеріалом», який допоміг прийти до влади і продовжити старі традиції, а для «людей самого Майдану» це означає певним чином паплюжити пам'ять про героїзм і повстання. Звичайно, не хочеться писати про владу в такому ключі, але її практичні кроки щодо розслідування замовників злочину після 15 років, не залишає вибору. Отже, є мінімум три напрямки, де учасникам процесу – потерпілому у справі Олексію Подольському і його представнику Олександру Єльяшкевичу, а також здоровій частині журналістів і громадськості доводиться тримати оборону.

ЯК НОВА ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ ПРОВАЛИЛА ТЕСТ

У ВРЮ все нове – прекрасне приміщення, яке збудували за часів головування в ній Лавриновича, а після Євромайдану, в дорогій будівлі з’явилися також нові члени і новий голова, які були обрані за новим законом. От тільки зміст і правила роботи, на жаль, залишилися старими. Принаймні, ми це можемо спостерігати за останніми декількома засіданням по справі судді Андрія Мельника.

Нагадаємо, що звертаючись до Вищої ради юстиції, потерпілий у «справі Гонгадзе-Подольського» - Олексій Подольський пише (30 травня 2013 р.): «Я неодноразово публічно і офіційно заявляв про посадові злочини, що їх скоїв заступник Печерського районного суду у м. Києві А.В. Мельник, зокрема про фальсифікацію і судового процесу, і вироку по справі про замах на життя народного депутат України Олександра Єльяшкевича (самого судового процесу взагалі не було, потерпілий про нього не знав, а підозрюваний Віталій Воробєй пізніше – в 2006 році зізнався, що не вчиняв цього злочину, визнавши свою провину під тиском – детальніше читайте в матеріалі «Дня» «Замовлення на безкарність» від 24 листопада 2011 р. – Авт.). Про брутальний саботаж Конституції, до якого вдався цей діяч, коли він нахабно, а головне – кримінально, відмовив потерпілому у його апеляційному праві. Правовий нігілізм та злочинна діяльність цього псевдо судді безпосередньо пов’язана з політичними, майновими та кримінальними інтересами колишнього президента України Леоніда Кучми та його родинного оточення. …Категорично наполягаю, аби було вжито всіх необхідних заходів, щоб А.В. Мельник був позбавлений статусу і посади судді за ініціативи Вищої ради юстиції України відповідно до статті 32 Закону України «Про вищу раду України» (порушення присяги суддею) з наступним кримінальним переслідуванням цієї ганьби українського Права».

Але мова не йде лише про «справу Єльяшкевича», яка є кричущим прикладом відсутності правосуддя як такого. Річ у тім, що суддя Мельник відзначився і у іншій резонансній справі – «Гонгадзе-Подольського». Саме цей суддя вів процес в першій інстанції над Олексієм Пукачем, який є головним виконавцем у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе та злочину проти Подольського. За словами самого Пукача, з дозволу Мельника до нього запускали прокурорів і представницю Мирослави Гонгадзе в суді – Валентину Теличенко, які шантажували його, погрожували йому, аби він не згадував у своїх свідченнях Леоніда Кучму та Володимира Литвина, а назвав інших людей – Євгена Марчука та Олександра Мороза. Звичайно, Пукач був жорстоким придворним катом режиму Кучми, але його заяви як мінімум мали бути перевірені. Однак, не дивлячись на те, що з відповідними зверненнями до Генпрокуратури зверталися і потерпілий Подольський, і народний депутат Віталій Купрій, ГПУ навідріз відмовилася це робити – навіть всупереч закону вносити правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Спочатку, 6 жовтня, відбулося засідання дисциплінарної секції, яка розглянула матеріали перевірок, проведених членами ВРЮ. «Справу про звільнення судді Печерського суду міста Києва Андрія Мельника за порушення присяги, що він припустився під час розгляду справи за замахом на життя в 2000 році народного депутата України Єльяшкевича О. С. (п’ятимісячний Майдан «Україна без Кучми!»), було рекомендовано ВРЮ зняти з розгляду і передати до ВККСУ (Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – Авт.) – чи то з підстав непідвідомчості, чи то ні той суб’єкт звернення, я так й не зрозумів», - коментує «Дню» відомий конституціоналіст, член Конституційного Суду України (2006-2015 рр.), один з тих, хто власне закладав в Основний закон ідею створення ВРЮ і був членом її першого скликання – Віктор Шишкін.

Засідання безпосередньо Вищої ради юстиції відбулося вже 15 жовтня. По-перше, воно перетворилося на відверте знущання над Подольським і Єльяшкевичем. Як і на засіданні дисциплінарної комісії їх намагалися взяти змором, випробовуючи на витримку: засідання почалося о 10-й і закінчилося майже через 12 годин о 22-й – питання Мельника розглядалося останнім. Звичайно, зламати такими методами людей, які вже 15 років ведуть послідовну боротьбі із системою, виглядає дещо смішно. Хоча ситуація абсолютно неприпустима, неприємна і показова.

По-друге, сторона Подольського підготувала контраргументи, які розбивали повністю позицію ВРЮ. «В першу чергу, вони були зобов’язані розглянути питання на підставі подання уповноваженого члена ВРЮ Рената Кузьміна про конституційно-правову відповідальність, а саме звільнення судді Мельника з посади за порушення присяги, - наголошує Віктор Шишкін. - Звільнення судді з посади – це компетенція секції, яка вирішує питання призначення та звільнення суддів. Дисциплінарна секція розглядає зовсім інше питання – дисциплінарної відповідальності суддів, до якої звільнення суддів взагалі не відноситься. А сама ВРЮ якраз і зобов’язана робити очищення судової влади від таких суддів-фальсифікаторів як Мельник шляхом відповідного подання до Верховної Ради, і вже парламент остаточним голосуванням вирішує це питання».

В результаті, Вищій раді юстиції довелося перенести засідання на 20-те число. Дуже показово, що після завершення засідання ВРЮ на конкретне питання: «Чи порушив присягу суддя Мельник?», керівництво Вищої ради юстиції публічно надало ЗМІ відповідь про те, що справа судді Мельника не буде розглядатись по суті, тобто не буде проводитися розгляд та встановлення конкретних обставин порушення цим суддею присяги. Тим самим, було фактично продемонстровано наперед визначене рішення.

Якраз воно і було оголошено 20 жовтня без будь-якої мотивації. В цей день, не дивлячись на додаткову аргументацію Єльяшкевича і Шишкіна, ВРЮ підготували «рояль в кущах» у вигляді судді Верховного суду Олександра Волкова. «Це той відомий суддя, який виграв у Європейському суді справу проти України про своє незаконне звільнення (зараз відновлений на посаді), - розповідає Єльяшкевич. – Але на засідання ВРЮ він свідомо був використаний як елемент захисту незаконних та аморальних дій членів Вищої ради юстиції. Фактично він незаконно взяв на себе функцію тлумачення рішення щодо себе, причому при розгляді питання, до якого взагалі не мав жодного відношення. І як сам потім заявив, він взагалі не знає хто такий суддя Мельник, в чому він звинувачуються і які справи розглядав. Волков прийшов за викликом ВРЮ для того, щоб вона потім маніпулювала суспільної думкою у питанні невиконання Україною міжнародних зобов’язань щодо резонансних кримінальних справ. І переконаний, що Волков чудово розумів свою роль в цьому спектаклі. Але це не допоможе ні Вищій раді юстиції, ні тим, хто виступав в ролі замовника відведення від відповідальності родинного судді Кучми – Мельника».   

Не дивлячись на вичерпні відповіді сторони Подольського, ВРЮ все одно оголосила про передачу його заяви та доданих до неї документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Важливо, що до складу дисциплінарної секції і Вищої ради юстиції також входять генпрокурор Віктор Шокін і міністр юстиції Павло Петренко. Але жодного разу на засіданнях по питанню Мельника їх не було.

«Є припущення, що у справі про звільнення судді Мельника питання не в праві, а в політиці, - каже Віктор Шишкін. - Якщо справу про звільнення судді Мельника за порушення присяги, тобто грубе порушення вимог законів при розгляді справи потерпілого Єльяшкевича, буде доведено до логічного завершення і суддю звільнять за зазначені у зверненні Кузьміна порушення, то ланцюгом потягнеться справа обвинуваченого генерала МВС Олексія Пукача (потерпілі  Гонгадзе, Подольський), яку розглядав з порушенням законів суддя Мельник, а потім відкриються слідчі перспективи по Кучмі і компанії, а це у свою чергу чіпляє владу Порошенка, якій за невідомими (а може і відомими) суспільству обставинами намагається політично реанімувати Кучму через участь у мінському договорняку».

«Я думаю, що в рамках судової реформи, потрібно реформувати і ВРЮ. Ми ж знаємо, хто входить в її склад – це і судді, і прокурори, і міністри, і адвокати Я переконаний, що Вища рада юстиції має складатися з колишніх суддів у відставці, щоб не бути заангажованим органом і давати професійну оцінку тим людям, які здійснюють правосуддя», - заявив «Дню» на цю тему президент Українського юридичного товариства Олег Березюк.   

ЧОМУ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ КИЄВА ЗАТЯГУЄТЬСЯ ПРОЦЕС НАД ПУКАЧЕМ?

Паралельно, причому давно, триває протистояння і в Апеляційному суді м. Києва, де розглядається справа Пукача. Останнє засідання там відбулося 21 жовтня. «Нарешті в суді після довготривалої перерви, пов’язаною із хворобою, з’явився адвокат Пукача – Григорій Демиденко, - розповідає учасник процесу Олександр Єльяшкевич. – Необхідні документи він надав судовій колегії. Відповідно, адвокат Герасько, який був призначений на час хвороби Демиденко, припинив свої повноваження. На засіданні Демиденко заявив декілька клопотань, головним з яких була його заява про відвід судової колегії. Хоча в цій заяві було вказано лише декілька моментів з багаточисельних порушень, які систематично та умисно вчиняють суддя Гладій та його колеги, цих підстав було достатньо, щоб задовольнити цю заяву. Однак, судді після довготривалої наради очікувано не задовольнили свій відвід. І це не вперше. На жаль, в засіданні знову не приймали участь Подольський і його адвокати у зв’язку з незаконним рішенням від 11 серпня про видалення Подольського з судового процесу. Наприкінці засідання колегія суддів оголосила перерву до понеділка у зв’язку з наданням доповнень адвокатом Демиденком до своєї апеляції».

На думку судової колегії, судовий процес затягують потерпілий Подольський і його представники, які не дають перейти до розгляду справи по суті. «Причини повільного розгляду судового процесу в незаконних діях судової колегії, які постійно приймають рішення, що збурюють суспільство та порушують права потерпілого Подольського і його представників, - апелює Єльяшкевич. - Наприклад, спочатку судді незаконно закрили процес, а потім півроку розглядали питання про його відкриття. Також це пов’язано з небажанням виконувати процесуальні норми і розглядати важливі клопотання, які безпосередньо стосуються суті цієї справи, зокрема, виклик до суду важливих свідків, з’ясування тиску на адресу Пукача і членів його родини та багато інших підстав, кожного разу які призводять до штучних конфліктів. А остання перерва на цілий місяць взагалі нічим не пояснюється, бо Демиденко вийшов з лікарняного ще 21 вересня».

ЗАМІСТЬ ЗАМОВНИКІВ ГПУ ЗАЙМАЄТЬСЯ МЕЛЬНИЧЕНКОМ?

Третій напрямок – Генеральна прокуратура. Днями екс-майор Управління держохорони Микола Мельниченко оприлюднив у Фейсбуці ухвалу суду, відповідно до якої в його будинку у селі Крячки Київської області було проведено обшуки.

Згідно з документом, правоохоронці шукали в помешканні документи, «які містять відомості щодо насильницької зміни та повалення конституційного ладу в Україні (плани, схеми, записи на чернетках тощо); носії інформації з аудіо-, відеозаписами, які містять відомості про розголошення державної таємниці, державної зради».

В ухвалі суду також йдеться про те, що Мельниченко, «будучи службовою особою, відповідальною за проведення оперативно-технічних оглядів в особливо режимному приміщенні – службовому кабінеті президента України, в період з лютого до вересня 2000 року, перебуваючи у злочинній змові із невстановленими слідством особами, з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу в Україні, провів незаконне технічне прослуховування робочого кабінету президента України, здійснивши аудіозаписи розмов глави держави та інших службових осіб, які там відбувалися».

Звичайно, до Миколи Мельниченка можна ставитися по-різному – людина неоднозначна. Але такі дії ГПУ наштовхують на думку, що вона прагне займатися не змовниками резонансної «справи Гонгадзе-Подольського» (до речі, по цій частині Подольський до цього часу не визнаний потерпілим!), а відшуковувати якісь інші хибні варіанти в слідстві.

«Це політичне переслідування, тому що Мельниченко досі зберігає свою позицію, зокрема, відносно винуватості Кучми в низці резонансних вбивств (Гонгадзе – це лише один з випадків), - коментує «Дню» народний депутат Віталій Купрій. – Відсутність об’єктивного розгляду в суді не дозволяє зараз просунутися у встановленні замовників вбивств Гонгадзе. Поки не буде поставлена крапка в цій справі, на Мельниченка буде продовжуватися тиск. Петро Порошенко прийняв рішення не переслідувати свого колишнього наставника Леоніда Кучму, - продовжує народний обранець. - Вони домовилися. Порошенка взагалі останнім часом проявляє чудо майстерності домовлятися з Кучмою, Путіним, олігархами… Це однозначно іде врозріз з ідеалами, за які гинули люди на Євромайдані і на сході країни».

*  *  *

Наступне засідання Апеляційного суду Києва відбудеться вже 26 жовтня. Розслаблятися не можна. Увага і контроль по всім напрямкам у цій справі не має припинятися. Адже поки суспільство зайнято іншими речами – фактично виживанням і спротивом російській агресії, влада часто діє цинічно і зухвало. Але практика показує, що керівники країни, які не наважувалися поставити крапку в резонансних злочинах, самі себе заганяли в політичну пастку.