«УКРОП». Шанси

Рішення про це прийняли на з’їзді «УКРОПу» в суботу. Кадрових несподіванок у списку претендентів на мери не було. В Дніпропетровську за це крісло позмагається народний депутат, голова парламентської спецкомісії  з приватизації Борис Філатов, за Київське - Геннадій Корбан, Івано-Франківське – ще один народний депутат, власник «Буковелю» - Олександр Шевченко. Є й менш відомі фігури: на мера Кривого Рогу висунули Миколу Колесника, Запоріжжя - Ярослава Гришина, Дрогобича - Андрія Швацького, Кременчука - Оксану Піддубну, Хмельницького - Дмитра Йовдія, Луцька - Олександра Товстенюка, Павлограда - Євгена Терехова. 

Парламентсько-президентська республіка, обмеженні повноваження Президента,  ухвалення нової Конституції на всенародному референдумі, єдині правила для олігархів -  це ключові теми з виступу голови політради «УКРОПу» Геннадія Корбана.

Корінний Дніпропетровець  Борис Філатов натомість «бив» на ще одну базову ідею політсили – патріотизм. «Сьогодні у міста (Дніпропетровськ. - Авт.) з’явилися захисники, які хочуть захистити його ім'я. Наше рідне місто не потребує захисту. Я хотів би поставити запитання: а де були ці захисники півтора року тому, коли так звані народні республіки стояли на порозі нашої області?», - каже він. 

Звісно, лунали й тези про те, що «влада продовжує безсоромно красти і наживатися» на бюджеті, бізнесі, армії, громадянах. Всі невід’ємні елементи передвиборчого  риторики були на з’їзді. Але поки що це все слова! Тому цікавить інше: чи відрізнятиметься «УКРОП» від інших партій новизною  у принципових передвиборчих позиціях? Чи повірять в нього виборці, залежить принаймні від відповідей на три запитання.

Перше: «УКРОП» - це політичний проект чи партія нового типу?

Корбан запевняє, що «УКРОП» - не передвиборчий проект, а реальна партія надовго, нового зразка, безлідерського типу. Голова політради змінюватиметься кожен  рік, пояснює він, а сама політрада переобиратиметься, в структурі партії будуть  «соціальні» ліфти для талановитої молоді. З зовні виглядає привабливо. Але чи дійсно  це буде так? Поки що не зрозуміло. Адже до  місцевих виборів лишився місяць  з  хвостиком, а до парламентських перевиборів, якщо вірити  політологам, менше року – весною,  або восени  2016-го. Лишається вірити на слово.

Тим часом політологи  висловлюють свої припущення.

«Це проект позачергових виборів Коломойського до парламенту… Він перспективний. Хоча на старті був підбитий чернігівськими виборами. Якби там вони поводилися інакше, то мали би більші шанси. Але їхня цільова аудиторія все одно є (радикальна українська опозиція) і вони заповнюють цю  нішу. В «УКРОПу» є шанси на місцевих виборах: у Києві у Корбана – мало (він буде тараном Кличка і битиме боляче по  найпроблемнішим точкам), але у Івано-Франківську Шевченко справді стоїть міцно, сильні позицій у Дніпропетровську,  Луцьку», - говорить «Дню» український політолог, керівник програмами практичної  політики  Інституту  політичної освіти  Олександр Солонтай. Він  підкреслює, що завдання «УКРОПу» – зайти  в місцеві ради, взявши мінімальний 5% бар’єр. А далі будуть союзники  і формування місцевих рад. 

Політтехнолог, директор компанії Berta Communications Тарас Березовець також називає «УКРОП» проектом Коломойського і додає, що до цього бізнесмен завжди «купував перемогу на столі». Тобто інвестував у вже готові проекти. А тут партія з’являється з нуля. «Це  цікава заявка. Однак, у нього є сильні бізнесові менеджери, але поки немає потужних політичних лідерів. Їхнє завдання: у Києві – подолати 5% бар’єр і потрапити у Київську міську раду. Успішні будуть результати в Дніпропетровській, Одеській та Запорізьких областях. У західній та центральній Україні – шансів менше», – пояснює він.

Друге: за якими правилами гратимуть олігархи?

В «УКРОПі» запевняють, що хочуть рівних правил для всіх і озвучують  своє бачення цього. «Деолігархізація передбачає, що протягом року всі олігархи, котрі володіють стратегічними галузями української економіки, будуть зобов’язані продати свої контрольні пакети на публічних майданчиках не тільки в Україні, а й за кордоном. Ми готуємо відповідний законопроект на тему демонополізації», – сказав Геннадій Корбан  «Дню». Він пояснив,  що  йдеться про «м’яку націоналізацію активів» за прикладом Франції, Німеччини та інших країнах. При цьому, Корбан додав, що  ідейний лідер партії бізнесмен Ігор Коломойський теж готовий піти на продаж активів першим.

Натомість політологи кажуть, що деоліграхізація сьогодні відбувається дуже повільно. «Олігархи продовжують контролювати медіа та політичні партії. Тобто вони монополізували громадську думку, тому зберігають політичний вплив… Наразі ситуація почала змінюватися, але не досить швидко», - пояснює  Березовець. 

Але винна у цьому і влада. Замість того, аби використати кредит довіри і режим максимальної підтримки від Заходу, який Україна отримала після двох майданів від міжнародної спільноти,  українські владні  керманичів від самого початку зайнялися не формуванням реформаторської національної «збірної», а політичними технологіями. Як результат, економіка і далі падає, а країна отримала гостру фазу вже відкритої внутрішньо олігархічної війни.

Третє: чи залишатиметься Ігор Коломойський в «тіні»?

Підігріває  інтерес до  «УКРОПу» й питання  чи  зайде офіційно в його управління Ігор Коломойський. В політраді для нього є вакантне місце, розповів «Дню» Корбан.  «Коломойський – один із тих, хто їй (цій політичній силі. – Авт.) симпатизує, але не претендує на керівні ролі в обмін на свою підтримку… Створюється не акціонерне товариство, як інші», - резюмував напередодні з’їзду в розмові з «Днем» голова політради. Олігарха на з’їзді не було, аби спитати про його рішення. Корбан уточнив, що відповіді від Коломойського на цю пропозицію не надійшло.

Чи піде Ігор Валерійович у велику політику? З одного боку, харизми  його не  позичати. Він доволі неординарна і цікава постать. А його період губернаторства а Дніпропетровщині багатьом запам’яталося позитивним управлінням і оперативним вирішенням багатьох господарських  питань. Щоправда, згодом враження трохи зіпсувала конфліктна ситуація з «Укрнафтою». Та все ж. Коломойський наразі сприймається в суспільстві з тієї позиції, що він першим з українських олігархів в голос заявив про необхідність зміни правил гри і порадив владі «ламати» їх, почавши з перегляду умов непрозорої приватизації 2000-х, наприклад, «Укррудпрому». З іншого боку, гроші люблять тишу. Тож, якщо у Коломойського і є  інтерес до політики, то місцеві вибори не його рівень. Спочатку має зайти його команда і підготувати грунт до серйозніших ставок – парламентських,  або ж  і президентських виборів. 

Тим часом політологи кажуть, що перебування бізнесмена в «тіні» від прямих  виборчих процесів свідчить про ще одну цікаву деталь. «Поки що олігархічна система впливу на політику і економіку в Україні лишилася непорушною. Доказ цьому є  парламент: у ньому немає  жодної партії, що пройшла за рахунок не олігархічних  грошей. Відтак система не змінилась», - говорить Солонтай.  Тому критичної потреби  виходити  з «тіні» у жодного великого бізнесмена  немає. « Після падіння Курченка і втечі Януковича, в українському клубі олігархів – ротації. Поки що Порошенко за старшого.  Але  це клуб,  у ньому постійно відбуваються заміни», - підсумовує  він.