Ворог Держави Російської

Виступ Миколи Десятниченка в німецькому бундестазі викликав у Мережі вибух патріотичного ідіотизму. Школяр лише й сказав німецьким парламентаріям, що багато солдатів вермахту, які воювали на Східному фронті, не були ні в чому винні і самі стали жертвами війни. Ще Микола розповів, що його вразила історія одного німецького солдата, Георга Йоханна Рау, яку він досліджував. Цей солдат був у Сталінградському «котлі», а незабаром після полону помер, не витримавши важких умов утримання. Ще Десятниченко відвідав поховання німецьких полонених під Копєйськом, де, імовірно, спочиває його герой, і, як він сказав, побачив там «могили невинно загиблих людей, серед яких багато хто хотів жити мирно і не бажав воювати. Вони відчували неймовірні труднощі під час війни, про які розповідав прадід, учасник війни, який був командиром стрілецької роти». І закінчив виступ висловленням сподівання, що світ більше ніколи не побачить воєн.

Ось тут на нього обрушився і Рунет, і російські ЗМІ, так чи інакше владі підконтрольні. Використавши «мистецтво заголовка», вони приписали Десятниченку «покаяння» і «вибачення» за загибель німецьких солдатів і «героїзацію» вермахту, хоча нічого подібного він близько не говорив (повний текст виступу Десятниченка можна знайти за адресою: https://www.znak.com/2017-11-20/vlasti_yanao_otvetili_na_pretenzii_po_povodu_vystupleniya_shkolnika_v_bundestage_o_voyne). Один з бравих блогерів написав заяву в ФСБ з проханням перевірити гімназиста за статтею «реабілітація фашизму». Депутат Законодавчих Зборів Ямало-Ненецького автономного округу від КПРФ Олена Кукушкіна направила депутатський запит до гімназії, у департамент освіти і прокуратуру з вимогою провести перевірку за фактом виступу гімназиста. Таку ж перевірку ініціював комітет з міжнародних справ Ради Федерації. Аналогічний запит у Генпрокуратуру готують у Державній Думі. А Громадська палата збирається звернутися до Міністерства освіти і науки з вимогою дати оцінку виступу Десятниченка. У відповідь міністр Ольга Васильєва закликала хлопчика не цькувати, а «удосконалювати систему і підходи до навчання і виховання».

Загалом, простий школяр із Уренгоя відразу перетворився на головного ворога держави. Лише мер Нового Уренгоя Іван Костогриз став на бік школяра, закликавши керуватися здоровим глуздом і заявивши, що «інтерпретацію дорослими людьми щирих слів дитини можна розцінювати як провокацію». Боюся, що мера дуже швидко «поправлять» зверху. А ФСБ вже зацікавилась матеріалами про українські зв'язки Десятниченка. Звідти в мерію Нового Уренгоя надійшов запит про родичів Миколи в Україні. Ймовірно, у когось із чекістів виникла плідна дебютна ідея зробити з ямальського школяра запеклого українського шпигуна, а його виступ у бундестазі - це ідеологічна диверсія, розпочата за вказівкою його українських господарів з метою дискредитації перемоги у Великій Вітчизняній війні. Подивимося, чи буде в подальшому розкручуватися в цій справі український сюжет.

На скандал із школярем відреагував і прес-секретар президента Дмитро Пєсков. Він сказав буквально наступне: «Ви знаєте, безумовно, виступ нашого російського школяра в бундестазі навряд чи вимагає якоїсь реакції адміністрації президента. В цьому випадку абсолютно незрозуміле таке екзальтоване цькування, що почало відбуватися. Очевидно, школяр не мав на увазі нічого поганого, очевидно, школяр надзвичайно хвилювався, коли виступав у бундестазі. Будь-який школяр, виступаючи в бундестазі, в такому представницькому місці, природно, буде відчувати крайню ступінь хвилювання». І додав, що у Кремлі вважають доречним не займатися «вправами в плані людиноненависництва», а, як і Васильєва, закликають зосередитись на питаннях освіти.

Начебто верховна влада зупиняє своїх надто запопадливих слуг із парламенту і ФСБ і, як добрий цар, захищає школяра від цькування. Але насправді головне тут - заклик зосередитися на освіті. Самого хлопчика карати не будуть. А ось директор гімназії і викладач історії в новоуренгойській гімназії цілком можуть через якийсь час втратити свої посади. А програму викладання історії вдосконалять так, що там жодного негативу щодо Сталіна і Радянського Союзу в період 1939-1945 років взагалі не залишиться.

При цьому ніхто з викривачів Десятниченка навіть не згадав, що виступ у бундестазі - це частина спільного проекту школярів Касселя і Нового Уренгоя, в межах якого німецькі школярі з'ясовують долі радянських військовополонених, а російські - німецьких. Настільки неадекватна реакція з боку можновладців викликана тим, що Микола Десятниченко дійсно руйнує ту сусальну картину Великої Вітчизняної війни, яку малює російська пропаганда. Адже винуватцями війни насправді були Сталін і Гітлер, а не рядові радянські або німецькі солдати. Звичайно, німецькі солдати часом скоювали злочини і виконували злочинні накази, але те ж саме справедливо і щодо червоноармійців. Можна згадати хоча б армійський стрілецький батальйон, який за наказом «Смерш» у липні 1945 року розстріляв 592 поляків, включно з 27 жінками і 15 підлітками, в Августовських лісах за підозрою в приналежності до Армії Крайової.

Доля німецьких полонених в СРСР - одне з болючих питань. Фахівцям добре відомо, що умови їх утримання аж до 1944 року були навіть гірші, ніж умови утримання радянських полонених у Німеччині, а смертність - вище. Десятниченко має рацію, коли нагадує, що з більш ніж 90 тис. сталінградських полонених тільки 6 тисяч повернулися додому. І це при тому, що до другої половини 1944 року німецьких полонених у СРСР було на порядок менше, ніж радянських у Німеччині. У 1941 році німці захопили 3,9 млн. полонених, до того ж, що німецька армія на Сході налічувала лише 3,3 млн осіб. Цією обставиною, перш за все, і була обумовлена висока смертність радянських полонених. А в 1941-1942 рр. радянське командування широко практикувало вбивство німецьких полонених. Зокрема, цим відрізнявся представник Ставки на Кримському фронті Лев Мехліс. Мета була в тому, щоб спровокувати розправи німців над радянськими полоненими і відбити у червоноармійців бажання здаватися в полон. До речі, не відбили, оскільки в 1942 році в німецький полон потрапило понад 1,6 млн осіб.

І дуже прикро буде, якщо дітей ще в школі привчать до того, що не можна говорити правду, якщо вона не збігається з політикою держави. Пам'ятається, один булгаковський персонаж говорив, що правду говорити легко і приємно. Але тільки не в Росії.