Як вийти з патової ситуації?

Верховна Рада залишається паралізованою. У п'ятницю опозиція знову заблокувала трибуну, вимагаючи призначення київських виборів, а заодно відставки уряду Азарова. Депутати від більшості цього разу не пішли на Банкову, а, як годиться, на Грушевського, 5. Але нарада лідерів фракцій виявилася безрезультатно. Оскільки консенсусу досягти так і не вдалося, представники більшості залишили зал. Як можуть розвиватися події далі? Про це ми запитали у політолога Віктора НЕБОЖЕНКО.

– Вікторе Сергійовичу, які можливі сценарії розвитку ситуації?

– Можу назвати декілька. По-перше, «розбір польотів» та пошук компромісу з боку Президента. Він не має права робити вигляд, що із законодавчим органом нічого не відбувається. У нас президентська республіка. Якби у нас був конфлікт між двома президентами (таке буває в житті), тоді парламент був би зобов'язаний мирити конфліктуючі сторони. У нас же відбувся розкол (на прохання «групи трудящих», не більшості, тому що на Банковій було лише 138 депутатів) не на більшість і меншість, а на тих людей, які порушили закон, і тих, які намагалися цього не робити. Це різні речі. У разі запиту свідків у цій справі виявиться, що там не тільки більшості не було, але й половина тих, кого встигла зафіксувати камера під час так званої більшості. ?

Який варіант розвитку ситуації? Може бути формальний вихід, коли більшість і меншість зроблять вигляд, що нічого не сталося, це просто була одноразова помилка. Або опозиція проковтне образу, продемострує нездатність захищати свої інтереси та інтереси протестної частини населення і почне працювати в парламенті з більшістю, ставши співучасницею злочину і втративши роль опозиції (напевно, саме на це розраховують організатори акції на Банковій). Можливо також, що більшість змушена буде піти на угоди з меншістю і переголосувати ухвалені ними незаконно рішення (лобістські закони).

Ще один варіант: президент розпускає парламент у зв'язку з тим, що сталося серозне порушення роботи законодавчого органу країни. Він зобов'язаний за своїми службовими повноваженнями розпустити цей парламент.

– Чи винна у нинішній ситуації тільки влада, адже опозиція теж пішла шляхом постійних блокувань і мітингів?

– Винна також і опозиція, але це порівнювати не можна. Блокування парламенту використовувалася протягом усіх останніх 20 років. Припустимо, ви погрожуєте, блокуєте, а замість цього беруть і закривають парламент. Усе, що було дотепер, – це був привід для влади, президента розколоти Верховну Раду. Але все, що відбулося на Банковій, – це вже політична відповідальність лідерів Верховної Ради, зокрема лідерів опозиції. Їм сьогодні необхідно вирішити, що робити: брати участь у злочині або ставити питання щодо розпуску парламенту.

На таку поведінку «розкольників» опозиція повинна відповісти мужнім кроком, а не просто махати рукавами, тому що тоді це вже буде не опозиція. Інша справа, що опозиція із самого початку не знала, як себе вести, і розраховувала на договір з владою, а влада просто використовувала її слабкість, дурість і тягу до тіньових домовленостей. Усі лідери опозиції у цьому беруть участь, тому вони винні. Наприклад, не можна було домовлятися з владою, коли обирали Рибака. Партія регіонів умовила «Свободу», Тягнибока, мовляв, ми підтримуємо Кошулинського, а ви — Рибака. Тепер вони вже хочуть вигнати Кошулинського з посади заступника глави Ради, а Рибак залишається. Це класичний політичний «кидок». Таких помилок у опозиції дуже й дуже багато. Це набагато важливіше, ніж невмілий екстремізм.

– Питання референдуму. Наскільки він реальний і коли?

– Він реальний влітку, тому що машина фальсифікації потребує постійного підживлення і підтримки. Ось що є проблемою. В авторитарних політичних режимах потрібні постійні репресії та приниження громадськості. Вони домагаються постійних формальних референдумів. Це дуже поширена практика. Тому цього року референдум буде обов'язково. І справа не в змісті референдуму. Якщо двопалатний парламент, то це буде велика проблема для Партії регіонів. У всьому світі в одній з палат концентруються реальні інтереси. Двопалатним парламентам важче, ніж однопалатним. Спробуйте провести два виїзних засідання – технологічно це дуже важко.

– Можливо, референдум таки буде після саміту у Вільнюсі?

– Я не думаю, що оточення Януковича розуміє, наскільки важкий у них буде діалог із Заходом. Вони хочуть, щоб Захід сприймав їх такими, якими вони є. Справа ж не в антидемократичності Адміністрації Президента Януковича — справа в тому, що Захід повинен проковтнути легітимацію нового олігарха – Сім'ї. Звісно, Захід, зробити цього не може.