«За Україну точитиметься боротьба...»

«Ми вимагаємо забезпечення прозорості розробки та ухвалення будь-яких стратегічно важливих для країни рішень, — ідеться у зверненні Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. — З огляду на високу суспільну значущість майбутніх політичних рішень у контексті підготовки державного візиту Президента України до Російської Федерації, що планується на першу половину 2013 року, пропонуємо розпочати широкий суспільний діалог щодо змісту документів, які можуть бути підписані: як у сфері енергетичної співпраці, так і торговельних відносин».

«Якими б не були поточні обставини формування державних фінансів, питання стратегічного курсу країни не можуть бути предметом дипломатичного торгу з урядом іншої суверенної держави, — говориться далі. — У цьому контексті ми наголошуємо на неприпустимості приєднання України до Митного союзу Росії, Казахстану та Білорусі, оскільки таке приєднання означає відмову від задекларованого на вищому політичному рівні та закріпленого законодавством курсу на європейську інтеграцію України та від зобов’язань, уже зафіксованих у парафованій Угоді про асоціацію між Україною та ЄС».

На 2013-й може припасти головний вибір у зовнішній політиці Україні. І це може бути один із головних іспитів. А в цілому їх буде багато. Адже одна справа, коли іспитами є виклики часу (це здебільше стосується західних країн), а інша — коли поряд із сучасними викликами відбувається накопичення невирішених проблем. Останнє якраз і притаманне Україні. Поки розвинутий світ говорить про подолання криз — економічної, моралі, ідентичності тощо, у нас все нерідко зводиться до проблем із правами людини, балансу гілок влади... Останніми роками нинішню владу через це постійно критикують як в Україні, так і за кордоном. Які саме випробування політичного характеру закарбує в українську історію 2013 рік, «День» запитує в експертів.

«ВИБІР МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ ІНТЕГРАЦІЄЮ»

Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Говорячи про іспити, Президент радше мав на увазі складну економічну ситуацію — глобальну економічну кризу чи, як її ще називають, глобальну рецесію, яка, безумовно, зачепить і Україну. Крім того, можуть бути й локальні політичні іспити, наприклад, київські вибори, перевибори на шести мажоритарних округах і, певно, найбільш складний і драматичний іспит, який на нас чекає — вибір між європейською та російською інтеграцією, адже зараз це питання загострюється. Йдуть переговори про той чи інший формат взаємодії чи участі України у Митному союзі.

З іншого боку, в нас є шанс уже в цьому році підписати угоду із Європейським Союзом, що буде серйозним геополітичним іспитом. Я також не виключаю, що досить серйозне випробування може постати перед нашою судовою, політичною системами та суспільством в цілому: можливо, в цьому році доведеться реагувати на рішення Європейського суду з прав людини у справах Тимошенко та Луценка.

Робота нового скликання Верховної Ради — іспит для парламентарів. Я не бачу якихось несподіванок або величезних сенсацій. Звісно, парламент буде лихоманити. Справжнім іспитом може бути порушення у практичній площині питання про внесення змін до Конституції. Ситуація буде вирішуватися в залежності від того, наскільки політично дратівливим буде це питання: чи буде воно розколювати депутатський корпус та який резонанс воно викличе у суспільстві. Якщо, наприклад, постане питання про статус російської мови як державної, порядку функціонування державних інститутів чи, наприклад (чого побоюється опозиція), порядку виборів президента, ми побачимо новий сплеск пристрастей. Утім, якщо запропоновані зміни будуть суто технічними й не матимуть серйозного політичного забарвлення, не зачіпатимуть інтересів конкуруючих політичних сил, наприклад, про певну зміну функцій Рахункової палати, вони можуть бути ухвалені. Питання, що тягнуть за собою розкол та політичні конфлікти в парламенті й суспільстві, просто не пройдуть.

Окрім того, хоч наразі це питання суто теоретичне, я не виключаю, що будуть спроби ініціювати всеукраїнський референдум з тих чи інших питань: Митний союз, статус російської мови тощо. Технологічно це краще робити не зараз, а під час президентських виборів, однак такі питання можуть бути поставлені й у цьому році.

«...ЗДАТНІСТЬ НЕ ВТРАТИТИ РОЗУМ ВІД ГНІВУ»

Юрій ШВЕДА, політолог, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:

— Найбільшим іспитом, який доведеться щоденно складати українцям і Україні, — це життя із владою, яка безсоромно їх грабує! Владою, яка реалізує як внутрішню, так і зовнішню політику, послуговуючись не національними, а «сімейними» інтересами; владою, яка краде в держави та в її громадян не лише достойне життя, а й майбутнє! І якщо Президент України у ці святі дні уповає до Бога, закликаючи українців смиренно терпіти ці випробування, то його розрахунки на християнську покірність є марними — усякому терпінню (навіть українському) є межа! Думаю, що найбільшим іспитом для українців наступного року буде здатність не втратити розум від гніву!

«УКРАЇНА СКЛАДАЄ ІСПИТ ЩЕ З 2010 РОКУ...»

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Україна складає іспит ще з 2010 року, і він називається «Покращення вже сьогодні» та все, що з цим пов’язано. Тобто Партія регіонів випробовує країну своєю владою вже третій рік. Якщо ж говорити конкретно про 2013-й — існує серйозна загроза дефолту, тому що державі поки що ніде взяти 9 мільярдів доларів, аби покрити зовнішні зобов’язання. Отже, перша проблема — нестача грошей.

Інша проблема — некомпетентність влади. Це проявляється навіть у тому, як організовано структуру уряду. В той час як у країні зростають техногенні й природні катастрофи, основними причинами чого є зношеність інфраструктур: погані дороги, електромережі тощо, що може провокувати зсуви, повені, пожежі, руйнації будинків — фактично ліквідовано Міністерство надзвичайних ситуацій. Окрім того, наявне погіршення якості медичного обслуговування, пов’язане з реформою системи невідкладної медичної допомоги. Так само існують проблеми з якістю освіти. Однією з причин тих-таки техногенних катастроф є некваліфікованість будівельників та інженерів. До того додається проблема оптимізації виробництв та фінансових потоків, які будуть підганятися під інтереси одного клану.

З дрібніших випробувань — вибори до Київської міської ради та обрання київського міського голови.

Окрім того, варто відзначити значний зовнішній тиск: як зі Сходу, так і з Заходу. Починаючи з 1 січня, Україна головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, але напрацьованого бачення, що вона буде там робити, немає. Водночас існує безліч претензій демократичного світу щодо того, що відбувається в Україні з правами людини — це стало хронічною проблемою.

Загалом за Україну точитиметься боротьба між трьома центрами впливу: Європа, США, Російська Федерація. Штати та Євросоюз радше за все виступатимуть консолідовано. Україна опиняється у епіцентрі поки що холодного конфлікту. Ці виклики супроводжуватимуться некомпетентністю як влади, так і опозиції.

Що ж до питання Митного союзу — він невигідний олігархам та президентській сім’ї. Росія може спробувати купити вступ України до нього, але така оборудка може бути невигідної для багатьох активних суб’єктів в країні. Тож цілком ймовірно, що такі спроби не будуть вдалими.

Небезпечним законом, який може поставити під загрозу всю систему української незалежності, може бути закон про референдум. Чи буде винесено на референдум зміни до Конституції — це залишається під питанням. Провести такий захід можна, наприклад, у липні, й тоді зміни набудуть чинності без залучення парламенту. Але за тих умов, в яких перебуває українська влада, такий крок може суттєво підірвати її легітимність в очах світового співтовариства.

Щодо роботи Конституційної Асамблеї — зміни до Конституції не наберуть чинності цього року, адже вони повинні бути внесені на розгляд ВР вже цієї сесії, аби їх проголосували у наступній. Поки що жодних конкретних пропозицій ми не бачимо. Процес внесення змін до Конституції може розпочатися, але передумов для набрання змінами чинності вже цього року поки що немає.

Загалом вносити зміни до Конституції зараз досить ризиковано. Однак влада перебуває у відчайдушному становищі, тож від безвиході може наважитися на такий крок.

«НАС ОЧІКУЄ ЧЕРГОВЕ ВИПРОБУВАННЯ НА ПОЛІТИЧНУ ЗРІЛІСТЬ»

Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог, викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк):

— Крім песимістичних економічних прогнозів для вітчизняної економіки, нас очікує чергове випробування на політичну зрілість. Чи випустять лідерів опозиції з ув’язнення, чи продовжуватиметься практика вибіркового судочинства, як розпочнеться неофіційний процес президентської виборчої кампанії-2015, чи підпише ЄС угоду про асоціацію з Україною, чи відновить нормальні стосунки з Києвом євроатлантична спільнота? Усі ці питання будуть домінуючими 2013 року. Змінився 2013-го і парламент, який отримав свіжу і безкомпромісну опозицію — ВО «Свободу». Проте чомусь здається, що парламент загрузне у словесних баталіях і блокуваннях трибуни, не принесе конструктивної злагоди і політичної збалансованості. І цивілізований світ буде з подивом спостерігати за нами...

Щодо ув’язнених опозиціонерів, то керівництво держави неодноразово і настирливо заявляло Європі, що політичної складової у вироку нема і взагалі ці питання — винятковий пріоритет судових органів, які є в нашій демократичній державі «незалежними»... А отже, ЄС також принципово не буде підписувати з нами угоду про зону вільної торгівлі. І вже в потилицю Києву дихає «братній» Митний союз, але й тут не все добре: не долюблює кремлівське керівництво українських лідерів з вул. Банкової... Україна 2013-го традиційно залишатиметься у підвішеному стані між Заходом і Сходом. ЄС очікуватиме цього року відмову Києва від авторитарних тенденцій в керівництві державою, повагу до опозиції, захист прав людини, незалежні ЗМІ та судочинства. Але виконання цих вимог означатиме природну смерть всього українського кланово-олігархічного режиму, тому ці перераховані іспити 2013 р. Україною не будуть здані. Лише масові народні протестні акції зможуть розворушити вітчизняний політикум, а це таки дійсно серйозне випробування для всього українського суспільства. Тому всі результати випробувань «зміїного» 2013-го залежать винятково від вибору свідомих громадян України.

«РОЗПОДІЛ ЕКОНОМІЧНИХ «ПИРОГІВ», ЗДЕБІЛЬШОГО ПРИМАРНИХ»

Ігор ПОЛІЩУК, доктор політичних наук, Харків:

— Наша нереформована пострадянська економіка, кланова бюрократія, що зрослася з криміналом, призводять до розбалансованої соціальної та внутрішньої політики. Триває подальший розподіл економічних «пирогів», здебільшого примарних, і ніхто на рівні держави не розробляє реальної стратегії розвитку. Зростає прірва між супербагатими та бідними, відбувається подальша тінізація економіки, вхід в офшори. Люди убожіють, посилюється злість, і це може призвести до соціального вибуху з невідомими наслідками.

Урятувати ситуацію могли б інвестування та реформи, але їх немає, бо люди в державі роблять зовсім інші справи, прикриваючись демагогією та відверненням суспільної уваги на несуттєві справи. Скажімо, поки тривало голосне обговорення закону про мови, керівництво країни тихо розділило тендерні гроші. Тож, за великим рахунком, Віктор Федорович сам створив ці «іспити».

Розв’язання цієї тяжкої внутрішньої безвиході залежатиме від рішення політичної та економічної еліти України. Бо ми знаємо з історії, що ніколи не буває війни між елітою та масами, — війна відбувається в середині еліти. У демократичних суспільствах є механізми, за допомогою яких маса може впливати на еліту, але в нас ці механізми ще не сформовані, тому ми пішли шляхом узурпації влади на тлі боротьби між олігархічними кланами. Отже, якщо прогресивна та консервативна частини еліти України зможуть домовитися та запропонувати реальне збалансування суспільства, то в нас є надія скласти наші «іспити». Ми сподіваємося, що в керівництві є розумні голови, і влада буде вимушена їх вислуховувати. Бо жадоба має межі, за якими починається усвідомлення небезпеки, тож повинен спрацювати інстинкт самозбереження, тоді починають діяти прогресивні сили. Ми спостерігаємо позитивні тенденції відмови від бізнесового підходу до політики на феномені партії «Свобода». Вона демонструє відповідальність та ідеологію як принцип політики. Якщо опозиція не посвариться і діятиме як ціле, то Україна зможе піти правильним шляхом.

Головний іспит у зовнішній політиці України — куди схилиться чаша терезів: до Росії чи до Європи? І результат залежатиме, на мій погляд, від суто кон’юнктурного прорахування: із чиєю допомогою можна закрити дірки в бюджеті, бо саме на цьому рівні відбувається державне мислення.

«...БІДНІСТЬ, НЕЗАХИЩЕНІСТЬ ТА ЗНЕВІРА»

Олесь СТАРОВОЙТ, політичний експерт, депутат Львівської обласної ради:

— Складається враження, що і Президент, і уряд, і навіть об’єднана опозиція перш за все займаються продукуванням проблем, щоби потім «героїчно їх долати». Ну хіба не зрозуміло, що країна перебуває у глибокій економічній і соціальній кризі?! Але ж саме уряд пропонує, Верховна Рада приймає (опозиція мовчить і не пропонує альтернативи), а Президент підписує катастрофічний бюджет-2013. Більшість українців перебуває на межі виживання, але видатки підвищують не на соціальну сферу, подолання безробіття і корупції, а на органи державного управління і силові структури!

Найбільшими іспитами 2013 року будуть не ті, що «дає Господь», а ті, що продукують владоможці, — недолугість і непрофесійність влади, слабкість опозиції, відсутність реального плану ефективних дій як у одних, так і в інших. Для більшості українців найбільшими іспитами будуть бідність, незахищеність та зневіра. Але я переконаний, що у нашого народу вже є віра, а скоро стане духу і сил подолати ці випробування.

«УХВАЛЕНІ ПІД НОВИЙ РІК БЮДЖЕТИ ВСІХ РІВНІВ»

Станіслав ТРОШИН, депутат Херсонської міської ради:

— Той факт, що 2013-й не буде простим для України, ні в кого не викликає сумнівів. Але не тільки наслідки світової економічної кризи впливають на сьогоднішню ситуацію в державі. Українська влада нині, як ніколи до цього, перебуває в стані повної невизначеності в питанні зовнішньополітичних пріоритетів. З одного боку, із високих трибун ми постійно чуємо про євроінтеграційні наміри нашої країни та про незмінну мету — вступ до Європейського Союзу та створення зони вільної торгівлі з ЄС. Однак, на жаль, дії влади зовсім не збігаються з оголошеними намірами. Наявність у країні політичних в’язнів і жорстка оцінка парламентських виборів європейською спільнотою — це сигнали, які свідчать про неготовність нашої країни до вступу в ЄС, що фактично закриває шлях тисячам товарів вітчизняного виробництва на найбільш капіталовмісний ринок світу. Для знищення цих перешкод не потрібно жодних витрат — тут потрібна політична воля влади.

Натомість не закрито питання зі вступом України до Митного союзу. Ринок Росії та інших колишніх радянських республік справді є цікавим для низки вітчизняних виробників, але якщо говорити про основні бюджетоутворювальні галузі економіки країни, то продукція наших товаровиробників є прямим конкурентом продукції російських підприємств. Що дасть вступ України до Митного союзу цим підприємствам, спрогнозувати важко. Але я далекий від думки, що російська влада піде на утиск власних виробників.

Основним внутрішнім ризиком я вважаю ухвалені під Новий рік бюджети всіх рівнів. Їх виконання сьогодні — під великим питанням, а в разі збоїв із їхнім наповненням постраждають найнезахищеніші верстви населення, люди, які є основою будь-якого суспільства, — лікарі, освітяни, працівники соціальної сфери. Цього допустити не можна. І над цим потрібно багато працювати.

Підготували Анна ЧЕРЕВКО, Тетяна КОЗИРЄВА, Львів, Наталія МАЛІМОН, Луцьк, «День», Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків, Іван АНТИПЕНКО, Херсон