«Зміни мають відбуватись і на рівні влади, і на рівні суспільства»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

- Цей рік був найбільш драматичним за всю новітню українську історію, за весь час незалежності України. Загибель Небесної сотні на Майдані, захоплення Криму, війна на Донбасі – це головні події, які сформували трагічну драматургію цього року.

Але цей рік, можливо, дав шанс Україні і на оновлення. Чи використаємо ми його – будемо судити, виходячи з тих процесів, які відбуваються та відбудуться в наступному році. Все залежатиме від нас та наших політиків. 2014-й рік лише розпочав зміни і невідомо, чим та як вони закінчаться. Зараз відбулась лише зміна влади, і ми не знаємо, чи остаточна. Але досі нічого не зроблено в напрямку реформ, боротьби з корупцією. І ми ще не маємо відповідей на питання: чи вдадуться зміни, чи вдасться реалізувати європейську інтеграцію, захистити суверенітет країни? 

Питання політичного часу є завжди відносним, але нинішня влада дуже обмежена у часі. Їм треба демонструвати зміни, не всі з яких будуть позитивними, а деякі з них не будуть сприйматися суспільством. Потрібно також демонструвати зміни самої влади в найближчі місяці. Якщо ж цього в найближчий час не станеться, тоді розпочнеться процес її оновлення, можливо із втручанням зовнішніх чинників. Зміни в країні мають відбуватись і на рівні влади, і на рівні суспільства – це єдина умова їх успішності. Тільки тиск суспільства буде примушувати владу змінюватися, адже сама по собі вона цього не зробить. Загалом всі соціальні, економічні, політичні перетворення розтягнуться на декілька років, адже процес реформ в будь-якій країні займає багато часу. 

В зовнішньополітичному плані, головним для України я вважаю підписання Угоди про асоціацію з ЄС, адже це питання було важливим для Майдану. Але воно було певною мірою міфологізоване – з ним пов’язані надто завищені очікування. Деякі люди пов’язують з цією Угодою навіть те, чого не відбувається після вступу до ЄС. 

Загалом євроінтеграція України також буде багаторічним та складним процесом, але це ще один шанс для нас. І він має бути використаний для проведення широких реформ у всіх сферах суспільної діяльності. Якщо реформи будуть успішними, ми отримаємо шанс на членство в ЄС, але не відразу, а в середньостроковій перспективі. 

Що ж до протистояння з Росією, то воно було неминучим в разі перемоги Майдану. Інша річ, що в Україні і за кордоном люди не очікували, що Росія піде на такі нахабні та агресивні дії, як захоплення Криму та війна на Донбасі. Адже, наприклад, після Помаранчевої революції 2005 року цього не відбулось. Але, на жаль, нинішня Росія інша і вона здатна на більш жорсткі та агресивні дії. І після Криму та Донбасу у нас не буде таких відносин як раніше. Стаття Медведєва в «Независимой газете», виступи Путіна свідчать про те, що російське керівництво не зрозуміло: повернення назад вже не буде. Навіть якщо найближчим часом завершиться війна на Донбасі, нас чекає охолодження стосунків з Росією та скорочення взаємодії в різних сферах суспільного життя. Це також неминучий процес, який розтягнеться на роки.

Але після подій, які відбулись цього року, стало однозначно зрозуміло, куди ми будемо рухатись – в бік Європи та від Росії. Але в плані внутрішньополітичному та ціннісному є різні шляхи. Може відбутись і продовження розколу України, а Росія штучно посилюватиме цей процес. Чи вдасться нам утримати нинішню територію та повернути контроль над Донбасом? – це також відкриті питання. Чи вдасться нам зберегти демократію? – ще одне питання, на яке ми не маємо відповіді. На жаль, як свідчить історичний досвід, постреволюційний період завжди характеризується авторитарними тенденціями. І якщо вони почнуть переважати, це перекриє шлях до європейської інтеграції. Тоді ми взагалі можемо зависнути між Європою та Росією. Але поки країна хоче рухатись в бік Європи, демократії та більш справедливого суспільства.