«Без грошей! Без політики! Просто одесити вирішили допомогти одеситам!»
Цей тиждень був помітний тим, що на півдні України спочатку активізувалася, а потім ущухла снігова стихія. Щоправда, на зміну завірюсі прийшов гололід. Вибравшись із-під снігових завалів, мешканці Півдня зайнялися своїми звичними справами з колишньою енергією. Про це та інше — у нашій щотижневій рубриці «Що хорошого? Що поганого?».
Володимир ОСТРОВСЬКИЙ, директор Одеського музею західного та східного мистецтва:
— Ми підготували громадську презентацію картини Тиціана Вечелліо «Портрет венеціанського дожа». Про картину, яка довгий час перебувала в запасниках музею і нещодавно була ідентифікована фахівцями як творіння Тиціана, багато говорять. Фахівці розділилися на прибічників і противників визнання за картиною авторства геніального художника. Я вважаю, що це полотно справді належить пензлю майстра. Попереду — робота з картиною італійських експертів. Судячи з усього, незабаром факт знайдення в Одесі роботи славетного митця стане офіційно визнаним. Це підніме престиж не лише нашого музею, а й міста.
Костянтин ФІЛІППОВ, керівник мистецького центру «Берег»:
— Поточний тиждень проходить під враженням від підготовки до дитячих ранків. Новорічні свята занурюють нас у світ дитинства. Думаєш, невже і я колись був таким самим непосидючим веселим шибеником?! Це як добра дитяча книжка у стосі вузькоспеціальної серйозної літератури. Спостерігаючи за такими заходами, відчуваєш очищення.
Василь ПРИСЯЖНЮК, прокурор Одеської області:
— Ми в четвер відкрили будівлю обласної прокуратури, відреставровану після пожежі. Подія для працівників прокуратури міста й області є дуже важливою і довгоочікуваною. І річ навіть не в тому, що відсутність величезного приміщення в центрі потіснила всіх колег, що знаходяться в Одесі. Питання в тому, що ця будівля — історія міста. Вона є пам’яткою архітектури. Колектив увесь цей час працював у вкрай складних умовах: апарат обласної прокуратури знаходився у дев’ятьох різних точках Одеси — але впорався зі своїми завданнями. Ситуація на Одещині стабільна, і прокурори спільно з керівниками інших правоохоронних органів чітко координують свої дії та роблять усе можливе, щоб одесити спокійно ходили вулицями й добре працювали.
Олег ПРИХОДЬКО, інженер Одеського порту:
— У зв’язку зі сніговієм три дні не працював — порт обмежив прийом суден. На дорогах замети. Стало трохи навіть страшно. Вирішив поїхати на інший кінець міста до друзів. У результаті й до друзів не доїхав, і в дорозі застряг. По радіо почув телефон ініціативної групи хлопців на джипах. Подзвонив — вони приїхали, витягли мого «жигуля», ще й гарячим чаєм напоїли. Без грошей! Без політики! Просто одесити вирішили допомогти одеситам! Я після того, як дістався додому, сам узявся допомагати людям біля будинку витягувати з кучугур автомобілі. Наступного дня «креатуру» заробив. Завдяки цьому катаклізму почав краще про людей думати. Нема добра без лиха. Я скажу, що ця негода дуже багатьох згуртувала. Ми відчули плече одне одного. Я почав розуміти, як жили наші діди під час і після війни. Гидко, що, мабуть, перед виборами на цій ситуації багато хто захотів попіаритися. Політичні партії та рухи, які взяли участь у боротьбі зі стихією, — це лише невеликий сегмент, значна частина городян узяла участь у цих акціях, долучилися до лав якихось існуючих організацій. Партії і громадські організації для того й існують, аби людині було куди прийти, приєднатися і зробити щось реальне. Оцінювати дії влади в цьому сенсі я не хочу. Я прибічник потужної держави, коли держава піклується про громадян. Я збагнув, що одесити готові брати на себе функції, які зазвичай має виконувати держава.
Олена ВАЩЕНКО, програміст:
— Відчула, що криза йде геть. Торік у вересні вирішила вкласти трохи грошей в акції. Розділила фінанси у різні групи. За два тижні вдарила криза — акції впали. Та грошей вирішила не забирати. Десь у листопаді 2009-го побачила, що мій пакет вирівнявся з вкладеннями. А на поточному тижні зростання склало 30% порівняно з вкладеннями. Щоправда, не знаю, що буде після виборів. Наразі вирішую, що з цим робити. На жаль, наша економіка дуже залежить від політики. Навіть не стільки від політики, скільки від такого факту, як вибори.
Григорій М’ЯСНИХ, викладач Одеського національного політехнічного університету:
— Після того, як припинилися замети й завірюха, вирішив піти на море — поглянути, що з узбережжям після бурі. Побачив, що все застигло у крижаних оковах. Певна річ, зараз ходити на море — не найкращий задум. Ледве ніг не переламав. Зате радий був бачити, що застигли будівництва на узбережжі. Вони заморожені у прямому й переносному сенсі. Через кризу та негоду. Проте крига скресне, і гроші повернуться до будівництва. І що тоді? Не хочу думати про те, що моє місто поміняє зовнішній вигляд, який історично склався, через те, що хтось вигідно вкладе гроші. Краще вже обмерзання!
Дмитро ОГАРКОВ, інженер Одеської залізниці:
— Останніми днями у політичному середовищі спливло питання про претензії Румунії до України. Одещини це стосується перш за все, адже ми безпосередньо наближені до румунського кордону. Великою мірою ця тема навіяна виборами. Чим ближче до виборів, тим більше ми бачитимемо заяв. Ця кампанія взагалі дуже відрізняється від багатьох передвиборчих кампаній саме своєю ірраціональністю — людям нав’язуються якісь символи, сердечка, тези. Якщо ми хочемо жити в цій країні й обирати людину, яка вкаже напрямок і працюватиме президентом у своїх виборців, у всіх громадян України, то ми повинні дивитися в суть його програми. Ми знаємо, що сьогодні Румунія має великі претензії до України, серед них — і територіальні. Кандидати у президенти Румунії активно заявляли про своє бажання відновити велику Румунію. Величезна територія Одеської області, у їхньому розумінні, належить великій Румунії. Румуни роздають паспорти не лише на західній Україні. Необхідно ухвалювати закон і вводити кримінальну відповідальність за подвійне громадянство. Подвійне громадянство у нашій країні заборонене. Якби на сьогоднішній день у нашому бессарабському краї людям жилося добре, вони б не їздили та не брали паспорти румунів.
Ярослав ЛУПІЙ, режисер Одеської кіностудії:
— Днями стало відомо, що Фонд Держмайна продає Одеську кіностудію. Одеська організація Спілки кінематографістів України готує звернення до президента, прем’єр-міністра та голови Верховної Ради з проханням перешкодити Фонду держмайна виставити на торги Одеську кіностудію. Кінематографісти бояться, що підприємство потрапить до рук людини, котра не бажає розвивати кіно в Одесі. Головним претендентом на купівлю кіностудії є компанія ТОВ «Нова кіностудія», котра зараз володіє 49% акцій підприємства. Цей інвестор прийшов чотири роки тому. За цей час не зроблено нічого для розвитку кіностудії, лише відремонтовано фасад. Ми не вважаємо рішення продати йому кіностудію правильним і збираємося звернутися до керівництва країни. Я розумію, що держава потребує грошей, що їм треба залатати діри, але треба ж комусь врешті-решт займатися кінематографією та мистецтвом. Не можна до культури так ставитися! Знищувати те, що було, неможливо потім буде відновити. Не можна допустити, аби стара кіностудія Європи з лише офіційною 90-річною історією пішла в руки незрозуміло кому й навіщо!
