Чи можна хіміку не знати теології?
У попередньому п’ятничному номері «Дня» був опублікований лист Віктора Пушкіна «Фізика» і «лірика» у вищій школі», у якому було піднято проблему соціально-гуманітарної освіти студентської молоді, зокрема, скорочення викладання цих дисциплін у непрофільних ВНЗ. У післямові до листа редакція запропонувала читачам та експертам висловити свої думки з приводу поставленого питання. Сьогодні ми друкуємо перший відгук, який надійшов від нашого постійного читача Євгена Зарудного з Харкова.
Сьогодні в розмовах про вищу освіту існують не лише стереотипи, яких конче потрібно позбутися, але й думки, що потребують нагальної стереотипізації.
Першою серед них є така: ІДЕАЛОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ Є АМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА. А Болонський процес є лише європейською спробою «наздогнати та випередити» Америку.
Друга — В АМЕРИЦІ НАДАЮТЬ ЯКІСНУ ФУНДАМЕНТАЛЬНУ ОСВІТУ. Визнаючи, що «як європейську молодь, так і азіатську, дедалі більше приваблювала американська система освіти», редакційний коментар («Болонському процесу — осмислений підхід. Чи приживаються нові правила у вищій школі?», «День», №156) так пояснює привабливість заокеанської освіти: «У ній був акцент на практичні знання, а це давало можливість якнайшвидше почати працювати. А класична освіта прославлених європейських університетів була розрахована на грунтовну підготовку з базових наук, що й відштовхувало молодих прагматиків».
Тут класичність освіти розуміється у суто радянських традиціях — як повна безпорадність, що її в умовах реального виробництва демонструє «молодий спеціаліст» (згадаймо рекомендації незабутнього персонажа А. Райкіна: студентові — забудь все, що тобі казали в школі; інженерові — забудь все, чому тебе навчали в інституті). В Америці розуміють, що немає нічого практичнішого за гарну теорію і радять: якнайкраще запам’ятовуй усе, що почув на лекціях iз фундаментальних наук.
Абсолютно правий Віктор Пушкін: «відсутність повноцінної гуманітарної підготовки — одна з основних причин низького рівня науково-технічного й інженерного мислення». Таким же вiрним буде й протилежне твердження: наявність повноцінної гуманітарної освіти — одна з основних причин високого рівня науково-технічного й інженерного мислення. Такого, який ми споглядаємо у Сполучених Штатах.
«В американских вузах, где готовят кадры технического профиля, уделяется большое внимание общественным и гуманитарным дисциплинам. Так, в 1984— 1985 учебном году в Массачусетском технологическом институте по специальности «химическая технология» на предметы гуманитарно- общественного цикла отводилось 15,6% учебного времени» (Л.Пивнева. Высшая школа США. Харьков, 1992). Обов’язковими (!) курсами є теологія, філософія, психологія, соціологія, історія, державознавство, класичні мови (і є ще курси на вибір — у межах гуманітарно-суспільного циклу).
При всьому тому, що в Америці кожен університет вільний обирати свою програму підготовки і там є й такі, де філософію, скажімо, взагалі не викладають, наглядові ради більшості (кращі — серед них) дійшли висновку: якщо хімік-технолог не знатиме теології та латини, то це поганий хімік-технолог. Висновок, що базується на багаторічному американському освітянському досвідові, перед яким сьогодні пасує кількасотрічна європейська освітянська традиція.
То може варто просто (сліпо) скопіювати найкраще — сумлінно вивчати теологію, латину etc., — а не йти до нього шляхом, повним європейських граблів?
P.S. Коли матеріал вже був готовий, я прочитав у статті «Будівля освіти: потрібен капітальний ремонт» («Дзеркало тижня» від 3.09.05) таке: «(…)приблизно 45 кредитів у сучасних міністерських навчальних планах віддано філософії, культурології, фізичній культурі тощо — дисциплінам, що жодним (! — Є.З. ) чином не сприяють формуванню майбутньої еліти країни» (О. Співаковський, проректор Херсонського держуніверситету, професор, доктор яких наук — не зазначено). Жодної пощади культурі! Хоч фізичній, хоч духовній. От які «будівельники» прагнуть сьогодні отримати підряд на капітальний ремонт української освіти.
