«День» перетворюється на медіа нового типу»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Ірина ТКАЧЕНКО, кандидат філологічних наук, викладач Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка:

1. Рік, що минає, був насиченим і нелегким. Багато викликів до нас як освітян, науковців, громадян, і не з кожним із них вдається впоратися. Відкриттям цього року, як і попереднього, стали українські військові та волонтери. Боротьба триває, і головне, щоб на всіх фронтах була гідна оборона. Всі очікують швидких змін та дієвих реформ, але без участі кожного процес конструктивних і якісних перетворень у нашій державі не відбудеться. Світ струсонули масові теракти та загострення військових конфліктів в окремих частинах планети. Це тривожний симптом про незворотність певних процесів непорозуміння між людьми, але я вірю у перемогу здорового глузду.

2. Я знайшла для себе той формат для вираження громадянської позиції, що допомагає тримати лінію оборони на освітянському фронті. Ми разом із командою однодумців активно реалізовували благодійні, спортивно-туристичні, мистецькі та освітні проекти, зокрема літня медіа-освітня таборівка «Чистий простір» та осінній Project camp у партнерстві з Британською радою в Україні, серія тренінгів для громадян «Я – медіаграмотний», навчальний інтенсив для молоді «Media-кузня» тощо. Мені пощастило працювати на одній кафедрі з чоловіком. Ми виховуємо трьох синів, життя яких триває під впливом цих проектів. Для мене важливим є можливість пропонувати їм це альтернативне і позитивне середовище, в якому молодь демонструє проукраїнські конструктивні громадянські цінності.

3. Герой року для мене – Вадим Довгорук, спецпризначенець із Кіровограда, який після Дебальцевого повернувся без ніг і руки… Декілька наших благодійних акцій були організовані для нього. Вадим уособлює всіх хлопців, які захищають нашу країну. Для мене вони уособлені в його обличчі. Це справді приклад потужної сили духу, нескореності, любові до життя. А ще як волонтер Володимир Голоднюк – тато Устима Голоднюка, хлопця, який загинув на Майдані. Він для мене приклад нескореності. Якщо Володимир не втрачає віри, то ми тим паче не маємо на це права.

4. Я і «День» – успішна комбінація

«День» я відкрила для себе ще із студентських часів: мене рятувала англомовна версія газети на парах з англійської мови. Тоді в старому корпусі нашого університету вона коштувала 60 копійок.

Професійно в моє життя видання повернулося на початку викладацької роботи, адже газетні видання було одним із об’єктів редакторського аналізу. У газеті імпонували професіоналізм, дотримання журналістських стандартів, цінності, палітра жанрів, аналітика, поліфонія тематики і баланс.

 В епоху Інтернету «День» перетворюється на медіа нового типу, з величезною кількістю таких потрібних Україні видавничих проектів. Просвітницька місія видання реалізовувалася програмно і дієво. Один із проектів «Дня» – «Маршрут №1» – став на моїх парах із редакційно-видавничого фаху інструментом для формування у студентів інтелектуального та візуального смаку.