Перейти до основного вмісту

«Десятиріччя Росії в Україні» не за горами?

08 грудня, 00:00

Як відомо, нещодавно Президент Російської Федерації Володимир Путін заявив, що наступний рік буде проголошено роком України в Росії. У принципі, ми могли б вітати проголошення року України в Російській Федерації. Адже це мало б стати нагодою для налагодження стабільних зв’язків із українським населенням цієї держави, а відтак — допомогло б у систематизації державної допомоги українцям РФ. А вони дійсно сьогодні потребують відкриття шкіл, які б давали змогу вивчити рідну мову, бібліотек з українським книжковим фондом, церков, випуску своїх газет тощо. Та, очевидно, плекати надії на такі наслідки «українського року» було б щонайменше наївно.

Інша річ, вага цієї події для української сторони. Тут усе значно цікавіше. Наші урядові чиновники вже готові офіційно проголосити рік Росії в Україні. Втім, останні події спонукають нас до висновку, що ця акція може перетворитися на десятиріччя присутності РФ в Україні.

Бездіяльність української влади після захоплення Богоявленського Храму УПЦ Київського Патріархату в м. Ногінську (Московська обл.), безкарна акція НБПР в приміщенні Чорноморського флоту, спроба підпалу Українського культурного центру в Москві російськими шовіністичними молодчиками — все це спонукає до логічного висновку: українці й не збираються захищатись. А, як писав Микола Міхновський: «Народ має право жити, коли він має силу жити».

Тож чи не краще легітимізувати існуючий стан речей, який передбачає поступову втрату національної ідентичності та невпинне зросійщення українців? Тепер, коли з паспорту українського громадянина вилучено графу «національність», а сам найважливіший документ став двомовним (чому, аргументовано не пояснено й досі), залишається зробити маленький крок до остаточного переродження українців на «тутешніх» та русофілів, які до кінця життя будуть картатися від своєї гаданої неповноцінності.

Спричинити реалізацію такого сценарію може і Всеукраїнський перепис населення, що пройде 5 — 14 грудня 2001 року. Анкета перепису передбачає можливість самому визначити собі національність (п.6), незалежно від реального етнічного походження. Батьки ж, у свою чергу, будуть визначати національність своїх дітей, причому перевага в цьому питанні чомусь надається матері. Причини цієї новації також не пояснюються. Матимемо справу і з необов’язковістю знання державної мови (п.7-Б), адже саме так може бути потрактоване запитання, чи володіє респондент українською. Більше того, «обираючи» (п.7-А) рідну мову, опитуваний не має зважати на свою національну належність, куди важливіше, згідно з розпорядженням Держкомстату України, звертати увагу на мову, якою більше спілкується в побуті.

Отож, можемо констатувати вірогідність того, що володіння українською мовою засвідчить орієнтовно понад 70% населення. Як показує практика, російська меншість, якою б мірою вона не володіла українською мовою, переважно не вважає за потрібне декларувати це публічно. Виглядає на те, що такий результат здатний спричинити впровадження другої державної мови. Не важко зрозуміти, що пункт 7-В («інша мова, якою Ви вiльно володієте»), в якому дозволено задекларувати лише одну мову, виявить величезну перевагу російської мови, знання якої визнають як росіяни, так і переважна більшість українців.

Попри однобічність такого судження (мовляв, ясна річ, українці володіють російською — адже століття русифікації не могли минути намарне), ми достатньо вивчили вітчизняні політичні сили, щоб тверезо усвідомити — серед них знайдеться багато тих, хто не посоромиться використати такі результати у своїх меркантильних цілях.

Результати перепису будуть оприлюднені лише після їх оброблення, а до того моменту «партія влади» отримає безцінну базу даних для підтримки на парламентських виборах 2002 року вигідних їй блоків або ж партій чи окремих кандидатів. Можна буде використати голоси тих, хто виїхав на заробітки за кордон (а таких, за приблизними підрахунками, близько 1,5 млн. чол.), осіб, що зазвичай не відвідують виборчі дільниці тощо. Такої кількості «мертвих душ» буде достатньо для проходження до Верховної Ради будь-якої політичної структури. Водночас ретельний облік дозволить уникнути казусів на кшталт 101% перемоги котрогось із кандидатів та надасть можливість почистити список його «прихильників» від померлих за час, що минув від останнього перепису.

Усвідомлюючи всю небезпеку, що виходить від поставлених у переписній анкеті запитань, Молодіжний націоналістичний конгрес чи не єдиний підняв цю проблематику та зробив усе, щоб донести її до широких кіл громадськості та владних структур. Тепер результати перепису, які на найближчі десять років будуть віддзеркалювати обличчя України перед світом, залежать від кожного громадянина.

Стоячи перед лицем, ймовірно, найболючішого удару по українській культурі та мові за час незалежності, Молодіжний конгрес вдався до рішучого кроку і закликав українських громадян під час відповіді на запитання 7-В (знання інших мов) анкети всеукраїнського перепису демонстративно вказати на знання не російської мови, а мови басків. Звісно, ми не сумніваємося в рівні освіченості наших громадян, так само не заперечуємо їхнього права на знання російської мови, проте такий вчинок продемонстрував би однозгідність наших думок та готовність на чин в ім’я збереження своїх національно-культурних прав.

Баски — народ, який іще з раннього середньовіччя населяє території в сучасній північній Іспанії та, меншою мірою, південній Франції. Баски були одними з тих, хто героїчно провадив боротьбу за повернення Піренейського півострова Європі, супроти войовничих впливів ісламу. Цей народ проніс свою етнічну, культурну та мовну самобутність через віки, а від 1959 року безперервно веде безкомпромісну боротьбу за державну незалежність всіма доступними методами.

Саме під час перепису українці змушені будуть зробити вибір, адже вже зараз регіонами держави поширюються листівки ультрашовіністичного «Русского блока» із закликом називатися під час перепису «русскім чєловєком». Гасло на листівці настільки ж змістовне, як і самі цілі «Русского блока» — «Нє дай сєбє усохнуть!».

Наше гасло: «Мова — душа народу, двомовність — його дводушність!»

Вибір за нами самими! Нам виборювати собі достойне майбутнє!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати