«Домашні» одкровення політиків

Людина сьогодні живе у відкритому глобалізованому світі і, повертаючись до свого міста (села, регіону), відчуває себе вільнішою, поводиться природно й відверто, висловлюючись невимушено про те, що накопичилося і йде у неї з глибини душі. Особливо помітна різниця в міркуваннях політиків далеко від рідного міста і в ньому, значно посилюючись у період передвиборчої боротьби за тепле і вельми вигідне місце депутата.

Одним із представників міста-регіону Севастополя у Верховній Раді України є депутат Вадим Колесніченко. Під час «захисту» інтересів виборців у тому чи іншому питанні він у першу чергу бачить місцевих мешканців і, відповідно, повертаючись сюди зі столичних баталій і телевізійних політичних шоу, виступаючи на місцевих міських теле- і радіоканалах, висловлюється природніше і відвертіше. А саме в таких його виступах нарешті дізнаєшся, як він насправді думає і мотиви тих чи інших дій.

Ось і з горезвісного мовного питання на політичних шоу і у Верховній Раді він виступає активним євроінтегратором, наводить юридичні обґрунтування і підкреслює, що основна причина ухвалення цього закону — вимоги Європейської хартії та відповідних європейських структур. Виступаючи ж у своєму місті в програмі «Севінформбюро» Незалежного телебачення Севастополя, кажучи про ці європейські вимоги з питань мов, В. Колесніченко кривиться й додає — «це якась європеїзація», начебто вибачаючись і апелюючи тим самим до севастопольців, які проти перспективи європейської інтеграції України і здебільшого налаштовані інтегруватися на Схід. При обѓрунтуванні переваг інтеграції в східному напрямку на каналі Севастопольського міського телебачення Колесніченко, що розм’як на парламентських канікулах, називає розміри ринку країн Євросоюзу в 300 млрд доларів США, але Україну там ніхто не чекає, а ось ринок країн СНД, у розмірі 175 млрд доларів, чекає на нас із розкритими обіймами, але хотілося б там бути рівноправним партнером, а не як молодший брат у підпорядкуванні старшого.

Узагалі в Севастополі так відверто «відриваються» політики різних партій не лише місцевого походження, але й заїжджі з інших регіонів, і дозволяють собі тут те, чого не насмілюються заявляти в Києві або на національних телеканалах. Соціаліст Микола, що кілька років тому боязко втік із обраних міських голів Чернігова, недовго будучи членом уряду України — міністром транспорту, виступаючи по міському телебаченню Севастополя, говорив про територіальну приналежність цього міста і Криму як про ще не остаточно розв’язану проблему, наводячи приклад колись югославського району Косово. І це говорив міністр уряду України! Колишній депутат-комуніст Г. Крючков, виступаючи з презентацією своєї книжки, до слова «націоналіст», що часто промовляється, із особливим наголосом додавав приставку «фашизм». Хоча фашизм — це дуже серйозне поняття, і використовувати його потрібно лише з відповідним значенням, а тут це слово використовувалося абсолютно недоречно, лише апелюючи знову ж таки до певної частини місцевого населення.

Слід сказати, що не всі мешканці Севастополя думають однаково, багато хто не є прибічником радикальних політиків, частина мешканців не підтримує, а то й соромиться, що їх на політичній арені репрезентує депутат В. Колесніченко. Тому, виступаючи на місцевих каналах ЗМІ, у тому числі й заїжджим політикам, варто знати це і «відриватися», не втрачаючи почуття власної гідності. Якщо, звичайно, взагалі є що втрачати.