Ефективність менеджменту Сталіна

Я прочитав статтю російського вченого Ігоря Чубайса «Про Ржев і невідому битву Георгія Жукова з відступами в часі та просторі» («День» №40, 11 березня 2009 р.) зі змішаними почуттями. З одного боку, завжди приємно ознайомитися з думкою російського інтелектуала, який розуміє згубність сталінського режиму та знає, що Степана Бандеру не можна зараховувати до зрадників.

Ігор Чубайс бачить, що демократична система усуває причину екстремізму. Але чому ж тоді він шукає суспільний ідеал у дорадянській Росії? Це була імперія, тюрма народів. І вона неминуче розпалася б, незалежно від того, чи виграла б Росія у Першій світовій війні, чи програла. Згадаймо, що така доля спіткала всі імперії. І це був би найкращий вихід із цього становища і для російського, і для інших народів імперії. Однак у Росії були Ленін і Сталін. Ленін заклав підвалини збереження Російської імперії. Він переконався, що зі старою назвою імперію не зберегти. Так на карті з’явилася нова назва — СРСР. Але згадаймо, що в радянські часи цю країну називали Радянським Союзом. Намагалися зайвий раз не нагадувати, що це ж Союз Республік.

Я не згоден із твердженням доктора філософських наук Чубайса: «Сталін — найбільш неефективний менеджер у нашій історії». Оцінювати ефективність історичного діяча слід виходячи з цілей, які він перед собою ставить. Мета Сталіна — збереження та розширення Російської імперії. Цієї мети він досягнув. Але реалізувати її без знищення мільйонів власних громадян, зокрема, й росіян, було неможливо. Потрібно було придушити опір неросійських народів. Тому до влади прийшов душитель. Але душитель душив також і російський народ. Просто тому, що він душитель і інакше не може. До того ж, якщо російський народ не душити, то в ньому обов’язково з’являться якісь вільнодумці, які розпочнуть доводити, що інші народи мають право на власну думку, а Бандера — не зрадник.

Те, що в путінській Росії заходилися переконувати учнів у ефективності менеджменту Сталіна, є свідченням прагнення можновладців реанімувати імперію. Але чи треба росіянам та й іншим народам Росії зазнати мільйонних жертв заради того, щоб ця країна жила бідно і щоб її знову боявся світ?

Доктор Ігор Чубайс пише: «Відновлення своєї ідентичності повинно пройти з урахуванням західного досвіду і з виключенням із нашого життя похмурої радянщини». Однак, «похмура радянщина» — це, передусім, «похмура імперщина», незалежно від того, з якого часу вона взята.