«Гвардії письменник»

Звання «гвардії письменник», якби воно існувало, нашій людині в Польші, «найбільшому, за словами голови Спілки польських письменників Марека Важневича, українцю в сучасній польській літературі», видатному прозаїку Збігнєву Доміно по праву належало б за потрійним критерієм.

По-перше, він справді військовий, полковник Війська Польського. Багато років віддав армійській службі, в тому числі як юрист і журналіст, зокрема в польському контингенті військ ООН на Близькому Сході.

По-друге, літературна творчість його почалася з військової тематики, і потім цій тематиці письменник віддав багато років творчого життя.

І, нарешті, по-третє, головне —  рівень письма, літературного слова і почерку Збігнєва Доміно —  справді гвардійський, тобто елітний, високий, міцний, провідний у письменницькому середовищі. Прозаїк відзначений кількома польськими, зарубіжними і міжнародними літературними преміями, в тому числі Міжнародною премією імені Володимира Винниченка Українського фонду культури.

До України і українців у Збігнєва Доміно давнє, постійне щемне, братерське ставлення. І це зрозуміло. В дитинстві він жив у тернопільському селі Ворволинці.  Звідти в лютому 1940 року разом із родиною був депортований до Сибіру...

Бувати в Україні письменник любить. Приглядається, радіє, співпереживає... Пам’ятаю, як в історичному музеї на Хортиці він буквально нишпорив скрізь, прагнучи краще зрозуміти феномен запорозького козацтва.

Теми спільної польсько-української історії, співпраці й взаємодопомоги в часи найтяжчих випробувань, болю сучасної України були і тепер залишаються заголовними в творчості прозаїка і публіциста. Українською мовою видані його романи  «Блукаючі вогні», «Час, хлопці, додому», «Сибіріада польська», збірка оповідань «Кедрові горіхи». На превеликий жаль, ще не перекладений і не вийшов українською роман «Букова Поляна», який найповніше і найяскравіше розповідає про буття поляків і українців на східних польських кресах одразу після Другої світової війни. Будемо сподіватися, вийде.

У теперішній тяжкий для України час не може він бути стороннім спостерігачем. Телефоном і в листах постійно домагається від мене новин та їх оцінки, хоча й сам слідкує за всіма подіями на телеекранах і через пресу, хвилюється за друзів, розпитує, як там Борис Олійник, як Юрій Щербак та інші його українські друзі. В листі наприкінці травня 2014 року, поставивши такі питання, висловивши свою тривогу, написав українською мовою: «Найважливіше, щоб Україна, братня нам країна, перестала страждати від розрухи, проливання крові невинних людей. Не можу без болю на все це дивитися. Але я глибоко вірю в добре, квітуче майбутнє України і переконаний, що це збудеться. Тримайтеся!..»

Таке ставлення польського друга до нас давно вже здобуло визнання в українському суспільстві. Збігнєв Доміно нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

21 грудня 2014 року нашому вірному другові виповнилося 85 років. З нагоди  ювілею і, взагалі, поза всіма датами хочеться побажати Збігнєву Доміно міцного здоров’я, життєвого і творчого довголіття, нових успіхів у літературі, в невтомній праці задля зміцнення польсько-української дружби.