Iнстинкт збереження моралі
Ступінь моральності суспільства визначається абсолютно конкретними речами. Це не просто слова, це базові принципи виживання, це лінія, опустившись нижче якої ковчег тоне. Якщо ви боїтеся за своїх дітей, якщо не вірите жодному слову влади — межа перейдена. Далі або повний колапс, або болючий і довгий катарсис.
Пустився берега — кажуть про тих, хто втратив усілякі орієнтири, а отже, обов’язково втопиться в річці життя. Якщо ж берега пускаються політики, то небезпека загрожує всій країні.
Експерти попереджали, що цьогорічна виборча кампанія буде брутальною, але не думаю, що пересічний виборець сподівався саме такого! Те, що вилилося, з подачі політиків, на голови людей в останній тиждень перед початком виборчої кампанії, понизило «моральний поріг» суспільства аж до межі.
Із порушенням усіляких правил і прав названо імена людей, причетність яких до справи ще навіть не доведена слідством; назване прізвище підозрюваного, чия вина ще не доведена судом; і врешті-решт, — названо імена дітей, яким треба якось далі жити в цьому світі з таким «багажем».
ЦЯ ВИБОРЧА КАМПАНІЯ ВЖЕ УВІЙШЛА В ІСТОРІЮ...
Які політики, така й виборча кампанія. Пройде час, а вибори президента України 2010 року згадуватимуть як ті, коли була «справа про ѓвалтування дітей». Експерти проаналізують досвід цієї виборчої кампанії і зроблять висновок, що політики, зробивши ставку на викривання одне одного, на чорний піар й обмін звинуваченнями, загнали себе в глухий кут. Понизивши моральні пороги суспільства проголошуванням з високих трибун того, хто й скільки вкрав, на тлі повної безкарності й будь-якої належної перевірки, політики вдалися до заборонених методів. Заборонених, бо це вже «б’є в сонячне сплетіння» кожну нормальну людину, а ще — вивертає назовні всі нутрощі самого гнилого політикуму.
Якщо знали раніше, то чому мовчали? Чому не посприяли справделивому розслідуванню? Чому не подбали про захист, зокрема, й від розголосу тих, хто сам себе не може захистити? Чому притримали все до самого початку виборчого процесу? Чому не позбавили себе депутатської недоторканності, щоб можна було розслідувати цю і ще сотні справ, у яких фігурують імена народних обранців, що прийшли до парламенту за закритими виборчими списками?!
І чому змішали людські долі з політикою?!
А тому, що якщо беззаконня — це спосіб збагачення, а влада забезпечує і перше й друге, то у владу йдуть лише за цим і лише ті, для кого добро і зло вимірюється лише кількістю грошових одиниць. А долі чужих дітей — нічого не вартують.
КОРУПЦІЯ ВЖЕ ПОЖИРАЄ САМА СЕБЕ
Корупція нищить не лише матеріальні, а й моральні ресурси суспільства. Мов снігова лавина, вона котиться з гори — владної верхівки — й змітає на своєму шляху усіляку віру в справедливість, дієвість законів та сподівання на краще. Брехня чіпляється до брехні, порушення прикривається порушенням, злочин покривається злочином, вседозволеність можновладців породжує безправність та зневіру більшості.
Люди живуть одним днем. Ті хто може зараз привласнити державні кошти, нерухомість, землю, робить це не вагаючись і не думає про завтра. Ті, хто намагається чесно заробити на життя, радіє вже тому, що здобув сьогодні, й не будує планів на майбутнє, бо поки, з огляду на те, що відбувається, нічого хорошого від завтра не чекає.
Боротьба за владу є боротьбою за розподіл й привласнення державних ресурсів. Не за можливість прославитися запровадженням розумних реформ; не за можливість встановити верховенство права; не за можливість вдосконалити роботу окремих соціально важливих галузей; не за можливість вирішити невідкладні екологічні проблеми; не за можливість, врешті-решт, підняти міжнародний імідж України — а просто за гроші.
Це шлях в нікуди. Бо ніякі гроші не врятують від туберкульозу, який іде в ногу з бідністю (хіба жити лише у своїх авто та віллах, а ще краще — за кордоном, там, де керують успішні політики); ніякі паркани та охорона не врятують від злочинців, що полюють на ваші гаманці чи бізнес; ніякі приватні школи не захистять ваших дітей від спілкування із ганебною реальністю.
Хіба що ваші діти не будуть жити в країні, яку ви, їхні батьки, обібрали до нитки. Хіба що ваші діти навіть будуть соромитися назвати ім’я країни, якою ви так «вдало» керуєте. Може, навіть мінятимуть свої прізвища?! Бо, хтозна, кого і що ще винесе на поверхню брудна піна політичного скандалу?
А ми громадяни?! Яким ми хочемо бачити життя своїх дітей?! Хіба таким і у такому суспільстві? Видається, що далі вже нікуди!
Весь арсенал аморального вже винесено «на-гора». Далі — або повне розтління суспільства, або довгий і складний для кожного, шлях очищення.
Має включитися інстинкт самозбереження суспільства, інстинкт збереження моралі. Бо жити в суспільстві в якому «немає нічого святого» фізично небезпечно.
