Iспити при вступі до НАТО
«В основному», «загалом», «здебільшого» — ці розхожі вирази мандрують з однієї статті до іншої в наших розтиражованих газетних, часописних і книжкових виданнях, на екранах TV, iнтернеті. Таким чином ми розраховуємо «вступати» до ЄЕП, ЄС, НАТО, СОТ і куди завгодно. І ставити відповідні запитання на всіляких референдумах, опитуваннях... Проте, всі ці міжнародні співтовариства — аж ніяк не лише донори. Звичайно, вони щось усім завжди дають. Але й завше (і вельми небезпідставно!) вимагають взамін! Ми ж, наразі, лише розраховуємо набувати і ні з чим розлучатися не збираємося...
Але ж твереза оцінка тимчасових ризиків, переваг і втрат особливо зараз нам необхідна. Трагічності та безповоротності тут ніякої не існує. Це ми раніше вступали всюди завше лише навіки. А потім старіли, занепадали та вмирали разом із цими, штучно створеними об’єднаннями (СРСР, РЕВ, Варшавський договір і тощо).
Спробуймо вступити, наприклад, до НАТО на декілька років (до ЄС наразі не запрошують, а в ЄЕП — самі не хочемо). Сподобається, звикнемо, відповідатимемо — залишимося.
Чи ми й надалі боятимемося, що життя нашого забракне, щоб потім ще куди-небудь «вступити»?
Будь-який абітурієнт завжди вважає, що найголовніше — завжди вступити кудись. А про те, що доведеться складати якісь сесії, виконувати якісь завдання, переходити з курсу на курс, закінчити й потім розлучитися з цим навчальним закладом — він рідко думає...
