Iван Піддубний і Ананьїв

Наприкінці листопада 2020 року в місті Ананьїв було урочисто встановлено першу в Україні меморіальну дошку знаменитому борцю, на якій викарбовано: «На цьому місці знаходився будинок спортклубу, в якому в 1920 році працював тренером з вільної боротьби шестиразовий чемпіон світу Іван Максимович Піддубний».

Ініціював цю знакову подію директор історико-художнього музею імені Євгена Столиці (філія Одеського художнього музею) Олександр Шхалахов. Необхідні кошти на виготовлення пам’ятної дошки люб’язно пожертвувала уродженка Ананьєва, депутатка Київської міської ради Алла Шлапак. Ананьївський краєзнавець Олександр Шхалахов розповів, що український професійний борець, атлет та артист цирку, шестиразовий чемпіон світу, кавалер французького ордену Почесного легіону Іван Максимович Піддубний був вихідцем з бідної української родини. І, завдяки своїй карколомній спортивній кар’єрі, звичайний портовий вантажник для цілого світу став символом потуги, сили та незламности українського характеру.

Іван Максимович Піддубний народився 8 жовтня 1871 року в родині спадкового козака Максима Піддубного на Полтавщині, в селі Красенівці, поблизу Золотоноші (сучасна Черкаська область). Прапрадід Івана Піддубного 1708 року під Полтавою, спільно з козаками Іракліївського куреня лицарства Низового, під проводом Кошового отамана Костя Гордієнка та козацьким військом гетьмана Івана Мазепи, воював проти Московії за суверенну Україну. Чи не єдиним багатством, що дісталось у спадок Іванові, було богатирське здоров’я та прищеплені змалечку чесноти: працелюбство, любов до рідного краю та висока моральність. Перший шестиразовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, найсильніша людина планети, «чемпіон чемпіонів» Іван Піддубний провів приблизно 2 тисячі переможних двобоїв. Борця намагалися підкупити й навіть убити. Та справедливо визнавали найсильнішим у історії спорту: свій останній бій він провів у віці 70 років.

Івану Піддубному аплодували в 100 містах Російської імперії та 50 закордонних країнах. А в буремні 20-ті роки ХХ століття Іван Піддубний виступав в Одесі, але життєві негаразди та матеріальна скрута змусили ненадовго переїхати до Ананьєва та влаштуватися в місцеву спортивну школу тренером з вільної боротьби та важкої атлетики. Стародавня будівля не збереглася. Нині на її місці по вулиці Пушкіна стоїть глядацька зала міського Будинку культури. Також атлет роз’їжджав найближчими містечками й заробляв на хліб цирковими виступами. 

СВІДЧЕННЯ Й ЛЕГЕНДИ

Про Ананьївський період у житті Івана Піддубного є чимало задокументованих свідчень очевидців. За легендами, в один з літніх днів 1920 року на ананьївський базар прийшов кремезний, явно не місцевий чолов’яга з великими, пишними вусами. Ходячи рядами з кінською збруєю, він шукав колесо для воза. Один з місцевих стельмахів, який вважався найкращим у містечку майстром, став нахвалювати свій товар: «Беріть у мене, пане. Краще колеса на всьому базарі не знайдете! Найміцніші в мене, вам будь-хто це скаже!» Пишновусий чоловік узяв у руки одне з коліс, що лежали перед ним на землі. Піднявши його, він раптом розставив ноги й, міцно крякнувши, стиснув колесо руками, від чого воно жалібно заскрипіло й... хруснуло навпіл! «Що ж ви робите?!», — заволав щосили стельмах. «Так ви ж самі казали, що міцніше й краще колеса мені тут не знайти. Ось я і перевіряю», — відповів покупець з легкою усмішкою.

Ось така красива легенда живе в Ананьєві про І.М.Піддубного!

«Цю історію я почув, коли вже було зібрано достатньо свідчень про перебування в Ананьєві всесвітньо відомого чемпіона з боротьби Івана Максимовича Піддубного, — поділився директор музею Олександр Шхалахов. — Краєзнавча розвідка про легендарного атлета розпочалася зі спогадів старожила Ананьєва Феофана Кателіна, які зберігаються в нашому музеї та підписані ним особисто. Там записано, що 1920 року Іван Піддубний разом з партнером Солоневичем викладали боротьбу й важку атлетику. А восени цього ж року його відізвали до Одеси. Крім цього, своїми спогадами поділилася Таїсія Гнатівна Зубкова, яка в одній зі своїх статей писала, що її батько свого часу ходив займатися боротьбою до Піддубного.

Мене також зацікавило прізвище Солоневич, яке згадував у своїх спогадах Феофан Кателін. Прискіпливо покопавшись у інтернеті, я був вражений великим масивом матеріалів про цю неординарну особистість. По-перше, Іван Лук’янович Солоневич був одним з основоположників самбо. Він — автор методички «Самооборона і напад без зброї» для видавництва НКВД РРФСР (1928). Однак найбільшу популярність у світі Солоневич пізніше отримав як теоретик монархізму та автор цілої низки критичних книжок про СРСР («Росія в концтаборі» та інші)».

Досліджуючи життя й діяльність Івана Солоневича та його брата Бориса, краєзнавець дізнався, що обидва вони активно займалися спортом, зокрема, боротьбою. Наприкінці 1919 — на початку 1920 рр. Іван Солоневич перебрався з Києва до Одеси, де він боровся проти червоних (на боці денікінців), встиг посидіти у в’язниці, а потів почав співпрацювати з більшовиками. І 1920 року йому вдалося отримати комісарський мандат для роботи в містечку Ананьїв. У своїх мемуарах І.Солоневич з гумором згадував: «Я чомусь був інструктором по кооперації. В кооперації я не розумів нічого, але, з іншої сторони, і кооперації то ніякої не було. Так що мої функції особливою складністю не відрізнялися». В Ананьєві Солоневичі організували «бродячий цирк», гастролювали по селах, влаштовуючи для селян силові виступи, борцівські та боксерські поєдинки. Певний час вони виступали спільно з Іваном Піддубним. Плату отримували харчами.

Ось так остаточно підтвердилась правдивість про «ананьївський період» у житті Івана Піддубного.

Під час подальших розвідок краєзнавець дізнався, що про заняття боротьбою з Піддубним у ананьївському спортклубі згадували Мефодій Семенович Боркар (рідний дід журналістки Вікторії Урбан). Анна Прокопівна Лаврик розповідала про свого батька Прокопія Чубарєва, який також тренувався в знаменитого борця. 

Потрібно відзначити, що 1920 рік у історії Ананьєва був дуже непростим. Якраз тоді вирували повстання селян проти більшовицької влади. Відомо про бунти в селах Липецьке, Точилове, про розстріл з бронепоїзда повсталих у Селиванівці. В самому місті діяло антибільшовицьке підпілля. А квітневе повстання в Ананьєві підтримали частини Армії УНР, що перебували в Першому Зимовому поході...

ПЕРША В УКРАЇНІ

У багатьох містах України (Дніпрі, Львові, Києві та інших) існує 17 вулиць, названих на честь Івана Піддубного. В його рідному селі Красенівка встановлено пам’ятник та проводиться традиційне свято богатирської сили. Увіковічений Іван Піддубний  у російському Єйську, де спортсмен мешкав з 1927 року до самої смерти. В Ананьєві є провулок Піддубного, а відтепер встановлено першу в Україні меморіальну дошку цій непересічній людині.

Також Олександр Шхалахов зазначив, що потрібно також увічнити славетного мецената Євгена Чикаленка, композитора й педагога Миколи Вілінського. Доречно нагадати, що, завдячуючи енергійному й патріотично налаштованому директорові музею в Коханівці, на школі встановлено пам’ятну дошку заслуженому майстрові народної творчости України, уродженцю села Ростиславу Палецькому (1932 — 1978 рр.).

Приємно відзначити, що новообраний міський голова Юрій Тищенко виявив бажання допомогти у втіленні в життя майбутніх проєктів, які сприятимуть посиленню інтересу людей славної історії провінційного Ананьєва.