Хочу відкрити ще одне ім’я в «списку Сандармоху»

Я живу в місті Ірпінь Київської області, регулярно купую газету «День».

Дякую, що відкриваєте очі на болючі для серця сьогоднішні та минулі події з життя пересічних громадян та держави.

Звернутися до вас мене спонукала стаття Івана Ямкового «Християнське прощення не означає забуття», яка опублікована в газеті «День» № 38—39 за 2—3 березня 2012 року.

Щоб на душі стало світліше, хочу з вашою допомогою відкрити ще одне ім’я в умовному «списку Сандармоху», який ви започаткували.

Це ім’я мого діда, Бридуна Юхима Івановича, 1888 р.н., який проживав у селі Велика Деражня Новоград-Волинського району Житомирської області до 15 жовтня 1937 року.

З домашнього архіву, який збирала моя покійна мама, Бридун Ніна Юхимівна, а також з її розповідей дізнався, що пережила моя сім’я в ті часи.

Дід був освіченою людиною, до 1917 року служив п’ять років у царському війську.

Досі збереглася світлина діда, зроблена під час служби в Бєлгороді (фотограф І. Борковський, вул. Імператора Ніколая).

Після служби в армії вчителював у Піщівській волості. В 1921 р.— голова Піщівського волревкому, про що свідчить архівна довідка з Житомирського державного архіву, яку додаю до листа.

Дід із бабусею народили та виховали двох синів та трьох дочок.

А потім: розкуркулення — колгосп «Ленінський шлях»— 1937 рік.

«Ворогами народу» були з жовтня 1937 року по 27 серпня 1963-го.

Зверніть увагу на дату реабілітації та дату отримання цих давно очікуваних довідок. Ксерокопії довідок додаю і прошу їх опублікувати у вашій та моїй улюбленій газеті.

Із повагою