Хто кого катував?

Прочитавши в газеті «День» від 21 вересня 2006 р. статтю Олексія Воловича, Михайла Мацюка та Олександра Музичка «Увічнимо катів?», гадаю, що було б доцільніше дати назву цьому матеріалу: «Увічнимо катів слов’янства», оскільки Катерина II нічого доброго для «русского» народу не зробила. Вона будувала імперію виключно для свого оточення, роздарювала землі та роздавала кріпакам гроші, пам’ятаючи, перш за все, про свою батьківщину, куди надсилалася данина, зібрана з усіх народів імперії — як з «русских», так і з українців.

Чому зараз реакційні імперські кола Росії допомагають своїй «п’ятій колоні» у Придністров’ї та Абхазії, Південній Осетії та слов’янській Україні? Не тому, що вони турбуються про «русских» чи слов’ян, а лише тому, що поставили собі за мету створити «енергетичну» імперію. Не заради «русского» народу, який вимирає та становить національну меншість в багатьох регіонах Росії, а лише заради влади у світі, заради прибутків для олігархів, верхівки силових структур та чиновництва, яке їх обслуговує. Керівництво Росії не приховує, що, маючи величезні корисні поклади, їх треба транспортувати для продажу. Тому вони роблять все, щоб взяти у свої руки транспортні магістралі. Саме через це триває війна у Чечні, тиск на республіки Закавказзя, провокації проти України, залучення держав Середньої Азії в керовані Росією союзи. Владі Росії потрібен не народ, а територія, як зазначив А. Панарін («Наш современник», №9 2003 г.): «Все происходит так, будто правители всеми силами борются не за судьбу данного народа, а за судьбу данной территории, которую предстоит от него очистить».

У цьому є доля правди. К. Крилов («Русский журнал», №2—3, 2003 год) пише: «Стремительное вымирание русского народа стало главным фактором, определяющим новейшую историю России». А враховуючи, що зараз у Росії близько 50% населення проживають нелегально, а інша половина — з тих або інших причин починає зникати, Росія вже не є переважно слов’янською державою. Капіталу байдуже, хто на нього працює — «русский» чи китаєць, азербайджанець чи представник іншої нації. Але для досягнення мети використовується як національний, так і релігійний фактори, тому проросійські організації та кола працюють на міжнародний капітал, прикриваючись мовою та православ’ям.