Хто замовляв «качку»?
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20050409/463-8-1.jpg)
Поява в засобах масової інформації чергової порції «новин», що стосуються «касетного скандалу», ще раз підтвердила, що ця тема буде актуальною ще тривалий час. Події минулих років дуже переконливо показали, що українське суспільство виявилося дуже сприйнятливим до подібного роду технологій, тому «тему» продовжено...
Зверніть увагу, як витончено главу держави перетворили на «прес-секретаря» «справи Гонгадзе». Пригадайте попередню заяву Президента. Хіба це справа глави держави робити подібні заяви? Якби нам показали по телебаченню фрагмент про те, як генеральний прокурор доповідає Президентові про хід розслідування, а потім поширили заяву прес-служби Генпрокуратури про хід розслідування, то тоді все було б на своїх місцях. А так перша заява Президента забезпечила алібі всім посадовим особам, які за службовим обов’язком зобов’язані займатися розслідуванням, а фактично підставили главу держави. Спробуйте тепер пред’явити претензії Генеральній прокуратурі в тому, що не вберегла головного свідка, вона тут же заявить, що Президент перший сказав. Тобто «справа Гонгадзе» продовжує залишатися механізмом впливу на українську владу, і цим не могли не скористатися іноземні структури.
Поява інформації про причетність Євгена Марчука до прослухування кабінету глави держави не була випадковою. У той же час не можна настільки недооцінювати ФСБ, вважаючи, що підполковник ФСБ (говорять, що колишній, але десь я читав, що в таких структурах колишніх не буває) з допомогою такого гнилого компромату мав намір прибрати з політичної арени України чудово обізнаного в усіх подібних шпигунських штучках генерала СБУ. Цю «качечку» було розраховано явно не на генерала, і навіть не на рядових працівників спецслужб. Розрахунок був на непрофесіоналів, готових повірити в подібні байки.
Ні для кого не є таємницею, що всі силові структури в Україні очолюють, як би пом’якше висловитися, діячі, які раніше подібною роботою ніколи не займалися. Службу безпеки очолює колишній завідувач відділом агітації та пропаганди обкому комсомолу, Секретаріат Президента України — другий секретар ВЛКСМ, секретар РНБО широко відомий як успішний бізнесмен, а головний міліціонер за фахом інженер-електрик. Маючи такий набір «силовиків», дуже легко впливати на владу, для цього необхідно ізолювати владу від справжніх професіоналів. Iз цією метою й було запущено дезінформацію з приводу участі генерала Євгена Марчука в «касетному скандалі».
А особливо якщо врахувати, що Євген Марчук створив партію, оголосив про участь у парламентських виборах 2006 року, попередив, що приведе до Верховної Ради нових людей (а навколо генерала Марчука можуть об’єднатися дуже сильні професіонали в різних галузях), то тим, хто має намір маніпулювати нинішньою українською владою, така політична сила в парламенті не потрібна. Тому надалі, до парламентських виборів, потрібно чекати на нові «сенсації».