Ключове слово — патріотизм

Я не можу зарахувати себе до постійних читачів вашої газети, але її п’ятничний випуск читаю практично завжди. Значною мірою це завдяки публікаціям Ігоря Лосєва. Давно збирався прокоментувати хоча б одну з його статей. І час настав! Це — про «Уроки патріотизму у «Великій політиці». Що не абзац, то в десятку! Зупинюся на деяких. Телевізійні кадри з Обухова. Районний центр Київської області, до останнього часу відомий завдяки Кончі-Заспі, «прославився», принаймні, в усій Європі, а народний депутат Мельник продемонстрував не лише обличчя Партії регіонів, а й передусім своє власне. Хто не бачив цього відео чи забув, подивіться в Інтернеті. Можна лише уявити собі, яке задоволення отримали й отримують його вихованці: студенти — майбутні митники. Тут би І. Лосєву згадати, крім Калашникова, ще одного вихователя майбутніх юристів із Одеси, чиє ім’я час від часу з’являється в ЗМІ, починаючи з відомих виборів. Цікаво, як би проголосували в Шустера народжені в незалежній Україні студенти з Ірпеня й Одеси з питання інтеграції нинішньої України в Європу?

Дуже цікаве запитання, мабуть, суто риторичне, поставив Ігор Васильович І.Ф. Драчеві. А й справді, яка влада з тих, що діяли в Україні за останні 50 років, не використала Івана Федоровича? Читачам «Дня» цікаво було б прочитати відповідь на це запитання самого І.Ф. Драча.

Дуже цікаві три завершальних абзаци. Давно пора до безлічі «заслужених» і «народних» додати звання «заслужений диригент Верховної Ради» із врученням диригентської палички, дизайн якої можуть розробити відповідні фахівці (за конкурсом).

Хотілося б побачити руку «диригента» під час ухвалення закону, в якому держава Україна без зволікання в необхідному обсязі виділила б кошти для лікування таких хворих, як у Черкасах. На жаль, вони є не тільки в Черкасах. Рука має піднестися й за ухвалення нового закону про трансплантацію органів, чого потребують тисячі хворих.

Ключове слово всієї статті І. Лосєва — патріотизм. На жаль, не всі патріоти, починаючи з прізвищ депутатів, які починаються з другої літери абетки. Як тут не пригадати слова поета: «Ти, брате, любиш Русь (Київську. — Авт.), як хліб і кусень сала».

Часом не завадить вглядатися в обличчя народних обранців, особливо майбутніх, але Боже збав, щоб не на бігбордах з букетами квітів, не на безкоштовних ліках, не на безкоштовній гречці.