Коли ніщо не дорого та не цікаво

...Чинний правлячий прошарок не є представником панівного класу, якими були попередні уряди (що теж було неприпустимо за умов, притаманних демократичним європейським країнам ХХІ століття). Нині замість «звичних» можновладних магнатів, поміщиків, бюрократів, компартійних бонз на чолі країни опинилися чужинці, намісники батюшки-царя, позбавлені будь-якого милосердя, культури, стримуючих важелів.

Різниця між колишніми можновладцями та верхівкою нинішнього режиму є дуже суттєвою, попри те, що на цю тему пишуть і кажуть. А саме, різні Потоцькі, Скоропадські та Щербицькі сприймали Україну як свою вотчину та облаштовували її для себе, певна річ, утілюючи в життя власні експлуататорські наміри щодо підначального народу. В лавах насильницького апарату, озброєного кийками та отруйною брехливою пропагандою, активно працює досить великий та дуже шкідливий загін особливого призначення — «російська партія», сформований за кордоном та натхнений ворожістю до народу, серед якого вони волею долі опинилися. Їм не шкода ні людей, ні майна, ні культурних цінностей, бо, крім власної кишені та власної пихи, їм нічого не дорого та не цікаво.

Є ще одна відмінність чиновників нинішнього режиму від попередників. Ті все ж таки виконували певні обов’язки з підтримки повсякденного життя країни, будували та ремонтували житло й цивільні об’єкти громадського призначення, забезпечували існування не тільки своєї військово-каральної машини, а й лікарень, шкіл, інститутів, будинків відпочинку, наукових установ. Так, на військово-промисловий комплекс витрачалася левова частка національного доходу, але не все. А Янукович, прийшовши до влади, різко зменшив витрати на освіту, медицину, музеї, Національну академію наук, українське військо, тобто на все, крім репресивного апарату та власної челяді...

Будь-які розмови про можливість подолання системної кризи конституційним чином (до речі, в межах якої Конституції?) при одночасному збереженні паразитичного антидержавного утворення є марною спробою переконати себе в тому, що Україна є демократичною, тобто народною, державою, де можлива зміна влади за результатами вільних та чесних виборів. Коли вибори до п’яти так званих проблемних виборчих округів були повністю сфальсифіковані з допомогою та прямою участю «звичайних» бандитів, це свідчить про неможливість відновлення справедливості через народне волевиявлення шляхом вкидання бюлетенів до виборчих скриньок. Лише встановлення тимчасового прямого народовладдя, яке передбачене всіма Конституціями України, могло б захистити інтереси переважної більшості українського народу.

На жаль, народ України, навчений та понівечений Голодоморами, репресіями, засланнями, заляканий звільненнями з роботи, несправедливими тюремними вироками, цькуванням на робочому місці та брехливими комуністичними або олігархічними засобами масової інформації, боїться і зараз, як боявся протягом десятиліть. Лікарі відмовляються дати довідку про побиття демонстрантів міліцією, вчителі махлюють на виборчих дільницях на користь влади, робітники, не вагаючись та швиденько, споруджують каркас фальшивої ялинки на Майдані. Їх навіть не можна засуджувати, їх треба лишень пожаліти, бо вони впевнені, що вгодований окупант замордує їх або їхніх дітей, позбавить останнього шматка хліба. Нажахані обивателі, позбавлені громадянської свідомості та національної гідності, запопадливо мостять дорогу до тайгового пекла для своїх нащадків. Лише невелика жменька серед тих посполитих, хто підтримує владу, є відвертими ворогами батьківщини та прихильниками сильної руки або злого сусіди. Більшість мітингувальників під синіми прапорами та учасників всеукраїнського фальшування демократичних процедур просто продають своє, а заодно й наше, майбутнє за жалюгідні срібняки та брехливі обіцянки. Те, що їх так багато, свідчить про недолугість опозиційної агітації та брак справжньої освіти й адекватної суспільної свідомості, про що добре подбали й зараз дбають можновладці.

Водночас, кращі сини та доньки України, кияни, западенці та східняки, які зібралися зараз на Майдані столиці та інших майданах, мужньо та самовіддано захищають себе та своїх дітей. Тим самим вони захищають усіх нас. Їхня перемога — наша перемога, їхня поразка — наша поразка. Тому підтримаємо їх, чим можемо.