Красномовна забудькуватість

У газети «День» є ряд дуже важливих ключових переваг перед іншими виданнями. Одне з них — це постійна публікація різних поглядів із найактуальніших проблем сучасності і, відповідно, їхнє публічне обговорення з читачами. Такими були й декілька опублікованих нещодавно статей, у яких досить об’єктивно аналізуються трагічні події, які відбувалися на Близькому Сході. Ці матеріали дають можливість читачам зрозуміти причину чергового загострення багаторічного конфлікту між найстародавнішими націями світу, а також, при бажанні, взяти участь у загальній дискусії. Скориставшись такою можливістю, хотілося б зазначити, що одна зі статей під багатообіцяючою назвою «Право на права» І. Слісаренка, викликає, щонайменше, здивування. Річ у тім, що з її змісту читачеві неможливо зробити висновки про те, що ж все ж таки сталося в цьому вибухонебезпечному регіоні. Замість об’єктивного аналізу ситуації автор детально викладає взяті з інтернету сумнівного роду легенди та чутки, а також відтворює безвідповідальні висловлювання підбурливого змісту, спрямовані на подальше загострення конфлікту. Ось декілька прикладів. Автор цитує слова давно забутих кремлівських діячів про те, що Й. Сталін, нібито бачив у створенні Ізраїлю «шило в сідницю Британії та США». Або ще. Автор, за застарілою радянською традицією, звинувачує, природно, в усіх світових бідах американців, і пропонує читачеві запозичені з білядипломатичного фольклору байки про те, як Верховному комісарові ЄС Хав’єру Солані в Конгресі США нібито «влаштували екзекуцію», «видали порцію різок» і «суворого дрозда», звинувативши його в антисемітизмі. І далі в тому ж дусі. Що ж може взяти читач із цієї, з дозволу сказати, інформації? Проте, більш визначено автор заявляє про свої симпатії до організації ХАМАС. Він категорично заперечує визнання цієї організації терористичною. І головний його аргумент у тому, що ця організація перемогла на виборах. Але ми ж пам’ятаємо, що й нацистська партія Німеччини також прийшла до влади внаслідок всенародних виборів. А подальше всім добре відоме. Проте про багато фактів пан Слісаренко, за його ж образним висловом, «ні гу-гу». Наприклад, відомо, що сьогодні репутація ХАМАСу така, що навіть деякі уряди арабських країн, якщо знову ж вжити вишуканий вираз автора статті, «крутяться на сковорідці» між застарілою ненавистю до Ізраїлю і панічним страхом перед насаджуваним ХАМАСом навіженим ісламським фундаменталізмом, який, за прогнозами відомого футуролога Семюеля Гантінгтона, загрожує світу катастрофічним розламом цивілізації. Далі, за нещодавніми повідомленнями, організація ХАМАС не зупиняється навіть перед розстрілами своїх співвітчизників, що є активістами партії ФАТХ. І, нарешті, ні слова, ні півслова про найголовніше, про те, що антитерористична операція є відповіддю на багаторічні атаки ХАМАСу на ізраїльські міста. Ось така вельми красномовна забудькуватість пана Слісаренка. У той же час, доречно буде зазначити, що в своїй інавгураційній промові президент Обама запропонував мусульманському світові новий шлях, заснований на взаємному інтересі і повазі: «Лідери в усьому світі, які прагнуть сіяти конфлікт або звинувачувати Захід у хворобах власного суспільства... знайте, що ви на поганому боці історії, але ми простягаємо вам руку, якщо ви розтулите свій кулак».