Крим – це все-таки Європа

Я теж кримчанин. Корінний. В жилах моїх пращурів текла і кримськотатарська кров. Там народився і мешкав до віку Христа, лише два рази у дитинстві побувавши в материковій Україні, у родичів у Вінниці. Але це мені геть не завадило стати україномовним письменником. Абсолютно! Чи варта моя творчість того, щоб залишитися у віках, як я прагну, визначить тільки час.

Згадуючи своє радянське дитинство в Криму, я можу свідчити, що ТАМ НІХТО НІКОМУ НЕ ЗАВАЖАВ УЧИТИ УКРАЇНСЬКУ! Навпаки — спонукали. У крамницях — море україномовних книжок: від казок до романів та хороших перекладів із іноземних письменників. Лише майте бажання те робити, ідіть до бібліотеки, беріть книжки — і гайда. Як я її вчив: 2 години щодня вголос, напам’ять, поезію й уривки з прози. Кобилянська, Стефаник, Кобринська, Турянський, Черемшина — вони дали мені те підґрунтя, на якому я й ріс як письменник, і яке й спонукало мене писати спочатку поезію, потім — прозу. Я робив те щоденно, як той мій Фальдбаккен, про якого я написав і який так само затято ходив на свою німецьку фабрику в Берліні. Вчив протягом багатьох років поспіль. Це важка виснажлива праця. Але я робив це, бо мені вельми бажалося писати так, як пишуть у Норвегії, Швеції, Данії. Навіть мислити так, як мислять мешканці тих країн. Бо то — надто якісне мислення! Надто!

А ще. В Криму — інший менталітет, інша культура, дуже відмінна від тієї, яку ми, приміром, побачимо в Києві чи Львові. В Криму — пружне сплетіння різноманітних культур і релігій, а також — строкате сплетіння мов. Із цим треба бути надто обережним. Надто!

Мешкаючи в Києві, я зрозумів, що мислю та пишу так, як це робив саме в Криму: по-європейському й українською. Бо свій вибір свідомо я зробив іще в дитинстві. Про мене не сказали б у Гамбургу та Вінніпезі, що я суто німецький письменник, який пише чомусь по-українському. Німецький за духом і мисленням. Чи є в тому моя вина?

І наостанок. Критики мене назвали «європейським письменником». Чому? Спитайте у критиків, мене про те питати не треба. Назвали кримчанина, який пише українською. Чи це не показник того, що Крим — це все ж таки Європа, а не Росія?! Зазирніть до історії: саме через Крим проліг Великий Шовковий шлях, який і поєднав колись Схід і Захід. Поєднав, а не розділив!!!

Приїдьте до Сімферополя, залиште свої комплекси і родинні негаразди, літературні «тусовки», закордонні поїдки, друзів-товаришів, залиште все і приїдьте, приїдьте навіть таємно, це ж не вельми далеко, ось же, поряд, навіщо шукати Європу в Австрії чи Німеччині, адже ж вона біля вас (і Європа спочатку має бути в душі, а не десь за кордоном!), поблукайте його Старим Містом. Ну?! Чи його вишукана романтична чарівна архітектура не нагадала вам Відень?! Поблукайте довкола Салгіра, особливо навесні, коли високо у горах тануть сніги і ріка наповнюється страшною силою скаламученої води — Черемош, Рейн, Вісла?!!