Кучмівський указ — поряд із валуєвським

Шановна редакціє!

Читаючи підбірку листів на тему русифікованих вступних іспитів, я помітив явну духовну близькість трьох горезвісних указів.

1863 р. Валуєвський указ...

1876 р. Емський указ...

1999 р. Кучмівський указ...

Можливо, у такому порядку вони згодом будуть згадуватись і в шкільних підручниках. Бо ж «батьківщина має знати про своїх героїв». Частина читачів не має нічого проти тексту указу, проте інша частина, що вболіває душею за Батьківщину, не приймає його. З одного боку, можна бути патріотом України, погано володіючи українською мовою або навіть не знаючи її, з іншого — серед людей, які володіють українською мовою, немало її недругів і ворогів України. Мовна ситуація, що склалася в країні, має глибоку передісторію і не може швидко поліпшитися. Однак треба розуміти, що будь- які дії, спрямовані проти української мови (у тому числі кучмівська русифікація), шкодять усьому суспільству й країні. Нелюбителям української словесності варто нагадати про десятиліття закону про мови, прийнятого ще за радянського часу. Та й чинну Конституцію, Основний Закон, поки що ніхто не відміняв! (Чергове підтвердження нездатності і небажання чинного Президента бути її гарантом). Вільний розвиток усіх мов за безумовного примату державної — це основа, без якої немислима українська держава, демократична і процвітаюча Україна.

Хотілося б відзначити ще один зворотний бік цього указу. Нещодавно слухав одну з матерів, чий син на вступних іспитах отримав трійку з української мови. Вона наводила факти, як абітурієнти, корінні кавказці, що не володіють державною мовою, писали твори на «відмінно». Виходячи з цього, можна зазначити, що даний указ, можливо, полегшить багатьом «недорослям» здачу іспитів до навчальних закладів, але, з іншого боку, він погіршить матеріальне становище педагогічних кадрів. Так і хочеться виголосити: «Працівники освіти, не допускайте духовної деградації і подальшого зубожіння!».