Макулатура як тероризм

Шановна пані Ларисо!

Вам як головному редактору я розповім, як вельми престижну газету «День» не можуть читачі придбати в кіосках у Дніпропетровську.

Ось така картинка: в будній день о 13.00 підходжу до кіоску на ж/м «Лівобережний-3», де живу. Показують мені аж чотири примірники «Дня», один з них — українською. Ось цей я й беру. Його подають мені з мішка, інші там і залишаються. А чому ж «День» не виставляють на вітрину і не продають? Кіоскер відповідає, що вже все — вже їх списано! Відправляємо назад! Вже завтра відправлять ці примірники на Головпошту в макулатуру. Ніким не прочитані товстезні примірники з таким духовним багажем — і в макулатуру? Макулатура — як тероризм для друкованого слова? Це — жах! Це мене приголомшує! Стільки старань, нервів, поту і навіть крові! Скільки творчих людей працювало, щоб створити національний продукт, — і все це миттю, за одну годину заарештовано й кинуто за грати...

Я ввічливо починаю розбиратись, я пояснюю, що цю газету можна продавати кожен номер навіть не один день, адже це багатющі матеріали — соціологія, політика, культура...

Згодні, мені відповідають, але що буде, коли жоден з читачів не придбає номер? Тоді кіоскер платить за нього із власної кишені. І показують мені, ось ця пані (колега) має внести до каси понад 700 гривень лише за один місяць, бо не впоралася з відправкою на списання (була на лікарняному), а на це дається строк три доби. А ще ж треба комусь і запакувати, та й транспорт запізнюється...

Тому кіоскери своє діло роблять швидко: прийшла будь-яка газета, «неперспективна» для продажу (ціна більше гривні), тут же її миттю і списують, кладуть у мішок для відправки. Себто періодика гине. І це стосується не тільки «Дня». Це політика Головпошти.

Це катастрофа, кажу, зі мною згоджуються і роблять своє. Ось так. А ми чекаємо просвітлення для мізків напередодні місцевих виборів.

До цього всього хочу додати, що губернатор Дніпропетровщини пан Вілкул хвацько виступив у газеті «День» і хвалився, які він міцні шляхи збудує в області до осені. І очільники «Укрпошти» з різними обіцянками для населення не відстають.

Але в місті (а що говорити про село!) майже половина кіосків не працює (40%), я всі мікрорайони, ближні і дальні, обходив: кіоски закриті, а деякі навіть роками стоять, а серед них є й такі, що доверху завалені сміттям!

То як же читач прилипне до періодики? Не кажу вже про кадри кіоскерів... Майже скрізь, де вони є, це випадкові непідготовлені люди. Та мізерна платня, а скільки мороки?! Їх адміністрація Головпошти зробила писарями, їм ніколи навіть озирнутися, все пишуть, пишуть — списують тільки-но прибулі екземпляри газет й іншої непотрібної продукції, якою «завалюють» продавця.

І це все потребує окремої розмови в пресі і критичного детального аналізу.