Мічурінська політологія

(Зауваження до інтерв’ю проф. В.Гриневича, «День», № 192—193)

У на загал цікавому інтерв’ю газеті «День» проф. В.Гриневич висловив надію, що з часом під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників у Державі правлячий нині донецький клан буде змушений змінитися і з агрессивно-українофобної політики перейти на більш цивілізовану, ліберальну стосовно основного населення країни. Аналогічну оптимістичну концепцію щодо донецьких можна зустріти і в інших політологів.

Свого часу мічурінська біологічна наука запевняла, що біологічний вид можна удосконалити, змінюючи умови. Щоправда, вовків навіть мічурінці не пробували зробити травоїдними...

Донецьким влада впала не з неба, не внаслідок їхньої мозольної політичної діяльності, а зі щедрих рук, які ніколи не крали. І прийняли вони владу не для реформ — вона їм потрібна, щоб з країни викачати максимум багатств, перевести капітали в безпечні офшори, а там хоч трава не рости. Що не можна загарбати, буде заставлене імпермислячому сусіду за сприяння та за відкати. Наприклад, чорноморські бази, гуманітарні питання (мова, історія, культура) й т.ін. Коли наші політологи розпачливо волають про розкол суспільства, руйнацію держави, нищення мови і т.д. — це звучить трагісмішно, бо нинішні владці не бачать у цьому суперечності з власними інтересами максимального збагачення, до того ж це співпадає з прагненнями відомого сусіда.

То ж надіятись треба не на мутацію влади під впливом зовнішніх умов, а на власні дії. Які? Перша заповідь — ліквідація розбрату й гуртування навколо сильнішого, бо йдеться про виживання. Інакше «всьо будєт Донбас», а не мічурінські перетворення.