Мій ліцей — це «синиця в руках»

— Якби ви стали директором загальноосвітньої школи, щоб ви зробили перш за все?

— Найперше, я б працювала над характером стосунків між адміністрацією, вчителями та учнями. Щоб кожен учень міг вільно спілкуватися з директором. Дуже сильно на становлення дитини впливає середовище. Мене вражає незатишність класів у середніх школах, де ні вчитель, ні учні не почуваються комфортно. Окрім того, вважаю, що ліцеїв і гімназій має бути небагато, але нам потрібна добра масова середня школа. Школа – це, насамперед, вчительський колектив. І коли в державі зміниться ставлення до вчителя, зміниться й вона.

— Ким ви були у школі?

— Головою ради загону, головою ради дружини. Потім була комсоргом школи, пізніше — факультету. Була делегатом комсомольського з’їзду, комісаром студентського будівельного загону.

— Чи відчуваєте себе «новенькою» в колективі нашого ліцею?

— Я буваю стривожена при спілкуваннi. Я боюсь учнів більше, ніж вони мене, і завжди намагаюсь придушити почуття зайця. — Які життєві плани ви встигли реалізувати до цього часу?

— Я мала гігантські мрії. Навіть зараз у мене виникають химерні проекти стосовно реформування освіти України. Але одночасно стою на землі ногами й думаю, що краще мати синицю в руках... І ось ця синичка ліцей, у ньому синтезовані всі мої мрії. Після того, як побувала в Королівській академії в Канаді, я дала собі слово, що зроблю добрий освітній заклад в Україні. І, думаю, що це вдалося.