Можливість подумки пережити минуле

Лише третій рік регулярно передплачую і читаю газету «День», тож за цей час дізнався про життя й діяльність багатьох українських (і не тільки) діячів, письменників, поетів, істориків. Про більшість із них у радянській літературі (енциклопедичній) або немає жодних відомостей, або лише декілька рядків про роки життя, перелік творів, або звинувачення в українському буржуазному націоналізмі.

Я вдячний редакції газети «День» та авторам статей за те, що дали можливість познайомитись із життєписами Володимира Антоновича, Миколи Хвильового, Миколи Зерова, Юрія Шевельова, Миколи Костомарова, Сергія Єфремова, Дмитра Донцова, Уласа Самчука та багатьох інших історичних осіб, усіх поіменно не назвати...

Нещодавно прочитав дослідження академіка Миколи Жулинського про українську письменницю Зінаїду Тулуб, про її творче, складне і трагічне життя. До речі, у виданому 1968 року Українському радянському енциклопедичному словнику, в статті про З. Тулуб зазначено лише дати народження і смерті, а також те, що вона є автором романів «Людолови» та «В степу безкраїм за Уралом», всього 20 слів!

А виявляється, що й вона потрапила в ті радянські (не сталінські, бо він лише керував цією кривавою системою) жорна, що знищили так багато українських патріотів — письменників, поетів, учителів, священиків, істориків, тобто українську патріотичну еліту. Кожне таке дослідження в газеті «День» дає нам можливість подумки повернутися в ті страшні часи і разом з героєм ніби пережити те страхіття, знущання з патріотів, які чинили неграмотні й жорстокі «хвати» й ті, хто ними керував.

Але це наша історія, і ми її маємо знати і пам’ятати. Щиро вдячний за дослідження академікові Миколі Жулинському.

Двотомник «Людолови» я придбав ще 1975 року і тоді ж, звичайно, прочитав, але багато забулося, тож під впливом статті про З. Тулуб перечитую його ще раз.