Ми самі створюємо передумови для витоку інформації
Одне iз найважливіших запитань, яке журналіст В’ячеслав Піховшек поставив ще в першому «Епіцентрі», присвяченому «касетному скандалу»: «А може, джерело й зараз ще поруч iз Президентом?» — залишилося без належної відповіді.
Звичайно, відповідь відповідних служб: «цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи» може задовольнити фахівців, які поглиблено вивчали марксизм- ленінізм, але, м’яко кажучи, не надихає фахівців, що поглиблено вивчали математику й фізику.
Як можна на сучасному рівні розвитку техніки виключати можливість витоку інформації? Адже способи добування інформації постійно удосконалюються, й ніколи не можна бути певним, що для кожного з них створено способи виявлення, що дозволяють їх нейтралізувати.
Немає проблеми купити цифровий диктофон. Тут же, у сусідньому магазині вам запропонують мобільний телефон-диктофон. Якщо цим диктофоном можна керувати вручну, то дуже легко керувати ним дистанційно по радіоканалу точно так само, як і створити сумісні з диктофоном інші радіоелектронні пристрої. Принаймні, технічно це можна реалізувати, а досягнення мікроелектроніки нині на такому рівні, що навіть виробник обладнання нічого не знатиме про «приховані додаткові можливості».
Адже ні для кого не є таємницею, що наші підприємства, зокрема й структури держуправління, буквально нашпиговані різною комп’ютерною й оргтехнікою часом невідомого походження. Одного разу за двома кордонами охорони я зустрів комп’ютер не нашого виробництва, тоді як наше підприємство створило унікальний комп’ютер, що виключає будь-який витік інформації. Дивно виходить: на п’ять тисяч супердорогих авто для «нових українців» гроші є, а для власних підприємств, що випускають унікальну продукцію, — немає.
Якби фінансові потоки в державі були спрямовані через українських інтелектуалів-розробників і виробників сучасної наукомісткої продукції, а не через сумнівних діячів iз рефлексом «урвати» й сховати «за бугром», то керівництво країни й рядові громадяни відчували б себе набагато затишніше й упевненіше у своїй власній державі. А поки, на жаль, не можна виключити варіанту, коли високопосадові особи в папахах під невсипущим контролем чужого обладнання вирішують питання: «Міг залізти майор під диван чи ні?».
