Намети на Майдані — не на часі
Стояти на сторожі революційних змін мають громадські організації
Узятися за перо мене змусив сюжет, що показали по каналу «1+1». Журналістка, учасниця Майдану (неформальна) намагалася взяти інтерв’ю у тих, хто сьогодні перебуває на Майдані постійно, ставлячи дещо незручні запитання. Вони стосувалися того, що тут з’явилися такі тривожні симптоми як пияцтво, вибухівка тощо. Але журналістка не тільки не отримала відповіді або заперечення сказаного, а навпаки, деякі учасники розмови поводилися агресивно, дозволили собі застосувати насилля. Як згодом стало відомо, один із тих «майданівців», хто поводився найбрутальніше, виявився кримінальним елементом, що мав кілька судимостей. Таку поведінку свого часу дозволяли собі учасники антимайдану, понад те, це було для них нормою.
Мене, учасника Революції Гідності, що провів на Майдані серед протестувальників усі три місяці, це боляче вразило. Бо ніхто не має права і нікому не дозволено кинути тінь на цю надзвичайно світлу сторінку нашої історії.
...Про тих моїх побратимів, що стояли, протестували на Майдані вдень і вночі (а протест не припинявся і вночі), яких у 25-ти градусний мороз поливали з водометів, проти яких застосовували провокації і залякування і просто грубу силу і зброю, Людей з великої букви я хочу розповісти.
Ще раз підтвердилась вічна істина: вмирають за правду, за добро найкращі, ті, що освітлюють шлях людям. Нас, сивочолих чоловіків, що розміняли сьомий десяток, як і жінок не пускали на барикади. Ми були вражені надзвичайною мужністю захисників барикад, майданівських сотень, у більшості молодих людей, яких ми ласкаво називали «хлопчиками». Повз нас несли поранених, але ніхто не чув стогону або крику чи розпачу, мовчки несли убитих і тільки скупі, гіркі сльози самі котилися з очей, але плачу не було чутно. На Майдані страх зникав, Майдан випромінював упевненість і силу. Найбільших людських втрат на Майдані зазнали молоді прихильники партії «Свобода». Важливою, досвідченою і гуртуючою, на мій погляд, силою в протестних акціях і на барикадах були афганці. Свою значну роль відіграли й українські козаки.
Хочу відзначити високий рівень дисципліни і порядку на Майдані, в будівлях і наметах. Або, на мій погляд, така немаловажна деталь, яка теж показує справжнє обличчя майданівців. Тут не було місця алкоголю. Людина у нетверезому стані негайно випроваджувалася з Майдану протестувальниками.
Найбільше мене захоплювали і дивували прості протестувальники. Це були дивовижні люди, непересічні особистості високої культури та інтелекту. Я хочу розповісти про деяких з них, з ким мені випала нагода поспілкуватися. Так, я із задоволенням та певним здивуванням вів бесіду з електрослюсарем з Кривого Рогу Володею (прізвища не пом’ятаю). Він, може, прочитає мої короткі спогади і відгукнеться. Чим мене він вразив? Своїм інтелектом. Розсудіть самі: московська тележурналістка, дізнавшись, що Володя з Кривого Рогу (тобто з «Новоросії») та ще й електрослюсар, забажала взяти у нього інтерв’ю. Вона його іронічно запитала — що він тут робить? Його відповідь була проста: «Я відстоюю курс України до Європейського Союзу!» Журналістка почала переконувати, що природнішим і вигіднішим для України, її розвитку та майбутнього є курс до Митного союзу. Володя посміхнувся і сказав: «Я електрослюсар і знаєте якими інструментами користуюсь — німецькими. Я добре знаю ціну російським виробам, російській якості життя, російським міфам. Тому я за Європу». На цьому телеінтерв’ю було перервано. Я впевнений, що воно не було показано по російському телебаченню. Коментарі зайві.
Хочу сказати кілька слів ще про одну зустріч на Майдані. Мова йде про вчительку із Ново-Петрівців, це була проста розмова майданівців. Вона розповіла, як звичайна сільська вчителька, зіткнувшись з грубо-нахабною поведінкою охорони, стала активним борцем із злочинним режимом і створила та очолила місцеву організацію партії «Свобода». Охорона тоді ще президента Януковича могла ув’язнити людину, що не так подивилася в їхній бік або йшла занадто близько до забороненої огороженої зони, чи йшла до церкви, що поблизу забороненої території, а її не знали. Жінка прийшла зі своїми однодумцями на Майдан.
І, насамкінець, не можу не сказати тепле слово про своїх побратимів- однодумців. Справжніх патріотів України, які брали участь ще у помаранчевому майдані 2004 року. (Ми добре усвідомлювали відмінності помаранчевої революції від Революції Гідності). Майдан піднявся не на захист окремих особистостей, а за цивілізаційний європейський вибір українського народу. Він породив українську націю. Я хочу назвати моїх друзів, духовних братів поіменно. Але перш, ніж це зробити, маю нагадати слова Тараса Бульби із однойменної повісті М.В. Гоголя. Цитую по пам’яті: «Батько любить своє дитя. Мати любить своє дитя. Але і звір любить своє дитя. Та поріднитись не по крові, а по духу може тільки Людина».
Ось їх імена: провідний науковий співробітник Інституту математики, доктор математичних наук Степан Сосницький, автор багатьох наукових публікацій; доктор політичних наук професор Інституту міжнародних відносин і Української дипломатичної академії капітан першого рангу Григорій Перепелиця, автор багатьох монографій з проблем міжнародних відносин та міжнародної безпеки; кандидат історичних наук доцент Іван Гошуляк — автор публікацій з історії України (зокрема й унікальної наукової монографії, присвяченої соборності України); відомі історики Сергій Богачук, Віктор Король, Віталій Шумило, Богдан Чирко. Справжні патріоти, майстри «золоті руки», інженери, будівельники, вчителі, правники: Сергій Буйських, Микола і Валентина Лути, Павло Снєгірьов, Алла Столярова, Владислав, Катерина, Тетяна, Ольга та Ігор Чумаки. Серед них і ваш покірний слуга, автор монографії «Україна і Крим: спільність історичної долі».
Насамкінець знову хочу повернутися до проблеми Майдану. Майдан потрібний, але не у формі стояння там наметів і проживання маси людей, більшість з яких ні духовно, ні фізично не пов’язані з ним та з’явилися там у період після перемоги протестувальників. Напевно, треба очиститись, і та здорова частина повинна згуртуватись і знайти за допомогою властей міста (насамперед активного майданівця і патріота мера Києва Віталія Кличка) більш зручне місце, ніж центр Києва. Але стояти на сторожі радикальних революційних змін, утілення їх у життя, кардинальних реформ необхідно. Хто це повинен робити? Громадська організація «Майдан» спільно з Радою Майдану. Наприклад, мене прийняли до організації дев’ятого січня 2014 року. Номер мого посвідчення 92178. Тобто понад сто тисяч активних майданівців. Це велика сила, і вона повинна працювати на втілення в життя ідеалів Революції Гідності.
