Натхнення, що йде поряд
Завершується перший тиждень осені. Здавалося б, нічим не гірший, не кращий від попереднього. Але, слухаючи враження людей, абсолютно різних за колом своїх інтересів і сферою діяльності, розумієш, що життя не стоїть на місці: продовжує зніматися цікаве кіно, створюються шедеври кулінарії та живопису, пишуться цікаві книги. Тому, аналізуючи події минулих днів, можна з упевненістю сказати, що багатьма з нас стрімко оволодіває натхнення і прагнення прекрасного. Міркуйте самі.
Олесь САНІН , режисер:
— Тиждень пройшов цікаво, насичено. Недавно розпочав роботу над новим українсько-німецьким фільмом. Проект обіцяє бути цікавим. Зараз займаюся підбором акторського складу для цього фільму, веду підготовку до початку масштабних зйомок.
Ми знайшли унікальне, розкішне, дивовижно мальовниче місце на території України, високо в горах, де можна якісно зняти подібну картину. Взагалі останнім часом мені довелося побувати в багатьох куточках України, що викликало безліч позитивних емоцій. Також є багато планів, готую до виходу книгу, альбом спільно з Сергієм Михальчуком, пишу два нових сценарії, а також займаюся постановкою вистави у Франції. Тобто у мене ще є безліч нереалізованих ідей, проектів, я повний сил і ентузіазму. Єдиною прикрістю цього тижня була отримана мною на зйомках невелика травма, а в решті все просто чудово.
Дар’я ДАВИДОВА, стиліст-дизайнер:
— Нарешті закінчила ескізи до нової колекції одягу, яка вийде у жовтні, з чим пов’язані найсвітліші емоції. Подивилася цікавий фільм — «Управління гнівом» із Джеком Ніколсоном у головній ролі. Цікаво провела час на зборах жіночого клубу LaFemme, учасницею якого я є. На найближче майбутнє заплановано поїздку всіх учасниць до Грузії, де, можливо, відбудеться показ нашої колекції. Зі мною поїдуть вельми цікаві, успішні ділові жінки, такі як Наталя Кривуца, Тетяна Кремешна, так що подія обіцяє бути насиченою і незабутньою. Також цього тижня надійшла пропозиція взяти участь у тендері від однієї з компаній на краще оформлення ресторанів. Приємно, що наші роботи цінують, і багато хто хоче співпрацювати з нами. Ось таким був цей тиждень.
Тетяна КУБРАК , ресторатор:
— Зараз у ресторані, яким я керую, проводяться ремонтні роботи. І тому кожен, хто будь-коли мав справу з цим філософським поняттям — «ремонт», зрозуміє, які мене охопили емоції. Але, незважаючи на безліч клопотів, які він приносить, ми раді цій події. Це можливість самовираження, втілення нових цікавих ідей, зміна образу закладу. Крім цього, тиждень порадував зустріччю з друзями, а також присутністю на останньому для мого сина Першому дзвінку. Цього року він закінчить 11 клас ліцею. Були незабутні цікаві урочистості. Все ж хороша організація події та щирість, з якою викладачі зверталися до учнів, створили зворушливу атмосферу, притаманну подібним святам.
Олег ЛИТВИНОВ , художник:
— Увесь тиждень я перебуваю на природі, пишу етюди. Свіже повітря, спів птахів створюють хорошу робочу атмосферу. Світлий час доби я присвячую писанню природи, а ввечері працюю над книгою. Щодо хороших подій, що відбулися зі мною останнім часом, — порадував вихід книг з моїми ілюстраціями, таких як «Страшна помста» Миколи Гоголя, «Історія давніх світів». А негативний слід лишила компанія, що обіцяла вчасно випустити альбом з моїми роботами, але з незрозумілих причин досі не зробила цього і зникла з поля зору.
Данило ГРЕСЬ , кінокритик:
— Минулий тиждень був ознаменований, як приємною подією — річницею «народження» Москви, так і пам’ятною датою подій у Беслані й перших героїчний битв Вітчизняної війни 1941—1945 року. Гарні, урочисті гуляння, які транслювалися на українських, і, звичайно, російських телеканалах змінилися покладенням квітів до вічного вогню біля кремлівської стіни. До скорботних подій тижня належить і смерть всесвітньо відомого італійського тенора Лучано Паваротті.
Однак приємною подією мене, як любителя і шанувальника кіно порадувала прем’єра нового українського фільму «Біля ріки». Головну роль у фільмі виконала Ніна Русланова, мені пощастило поговорити з нею про нову роботу режисера фільму — Еви Найман. Думаю, ця картина надзвичайно важлива для української кіноіндустрії, яка переживає певний застій, і подібні прем’єри — ціла подія. Крім того, перші осінні дні стали початком навчального року для мільйонів школярів. Веселі, грайливі — вони висипають на вулицю після закінчення уроків зі школи, недалеко від якої я живу. Мій син цього року пішов у перший клас. Ця дуже важлива подія як для мене, так і для нього. Хотілося б, аби цей перший у його житті самостійний шлях закінчився успішно.
Олександр РУКАВЕЦЬ , політолог, Москва — Київ:
— В Україні зараз спостерігається вибір «одного з трьох». З кожним тижнем ситуація стає все цікавішою. Тепер Луценко заявив про те, що стане прем’єр-міністром, тоді як Партія регіонів кричить про це з Майдану. Який результат усе це принесе нам — простим виборцям? Нові телевізійні кризи, чергове розподілення влади... Нескінченне телешоу абсурду. Безглуздо вважати, що ці вибори зможуть принести хоч би маленьку крихту стабільності на цю змучену землю.
Знову до парламенту прийдуть три основні політичні сили. Абсолютно протилежні й несумісні. Знов ми побачимо важкі й затяжні баталії за крісло прем’єра. Представник якої сили займе це місце? Невідомо. Проти нього буде дві третини населення. Вони не голосували за нього. Проти нього буде дві третини депутатів. Його змістять при найменшому хибному кроці. Може бути навіть допоможуть схибити. Уряд будь-якої з політичних сил протримається не більше, ніж півроку.
У Росії також зараз ситуація напружена. Щоб пройти в Думу і залишитися ліберальною (нехай і не зовсім правою) партією, СПС варто б не займатися «омолоджуванням», висуваючи на перший план Бєлих-Бакових, а підняти на щит реформаторів 90-х: Чубайса, Гайдара, Кирієнка. (І, звісно, без Нємцова).
Звичайно, такий список викликав би роздратування у більшості. Зате консолідував би ту меншість, яка вважає 90-ті часом Великих Змін. А таких у Росії щонайменше 7%. Замість цього добродії «праві» лізуть на ліве поле, де і без них тісно. І отримують те, на що заслуговують.
