Необхідний аналіз усіх випадків викрадення людей
Більшість газет, у тому числі й «День», багато пишуть про зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. І «Журналістська ініціатива» закликає «не мовчати, не бути байдужими». Але мовчали довгі роки і були байдужими.
Якщо ЗМІ Росії певний час багато писали про викрадення і зникнення людей, зокрема дітей — у рабство, для сексіндустрії (в одній з публікацій було сказано, що з Чехії було продано 30 хлопчиків для «збоченців Близького Сходу»), для вилучення органів на трансплантацію з вказівкою їх вартості в доларах, то в Україні на цю тему було накладено табу.
Однак шість років тому «Голос України» повідомив, що в Україні за рік зникло і не було знайдено понад 3,5 тисячi чоловік, з них — 152 дитини. Через декілька років я звернувся до «Голосу України» з пропозицією продовжити ці публікації, давши цифри за подальші роки. А також зробити аналіз за роками (починаючи з 1990 року), за областями, за віком, статтю, професією, особливо відзначивши, де саме зникали діти: місце і час. Бо без такого аналізу неможлива профілактика викрадень.
Але газету це не зацікавило. Я пропонував і іншим газетам порушити дану тему — зникають тисячі людей, сотні дітей. Куди, чому?
Гадаю, якщо газети зможуть зробити такий аналіз, то це буде корисно для суспільства, це буде зроблено і для журналіста Георгія Гонгадзе.
