Незалежність всіх і кожного
Життя вирує подіями. В кожного вони різні: важливі, буденні, радісні, довгоочікувані, неминучі... Які з них найбільше запам’яталися респондентам «Дня» — читайте в нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»
Валентина БОРИСЕНКО , доктор історичних наук, етнограф, професор Київського національного університету:
— Весь цей час я працювала над книжкою про Голодомор — проблема досить важка, трагічна для нашої історії. З цього приводу було досить багато пережито, передумано. Радію, що внаслідок плідної роботи на цьому тижні, праця підходить до завершення і книга скоро побачить світ. Ми наближаємося до 65-річниці від дати, коли велика кількість українських селян була знищена без вини. Ця тема — наша історія, вона надзвичайно важлива, особливо для тих, хто зараз знаходиться поряд з нами, але на той час був свідком тих жахливих подій у найбеззахиснiшому 10 річному віці, коли все розумієш, запам’ятовуєш, але мало що можеш вдіяти самостійно. Ця картина залишиться з ними на все життя. Такі діти на той час були буквально приречені і виживали в надзвичайних умовах. Про Голодомор опубліковано чимало офіційних документів, написано чимало книг, проте моя робота буде відрізнятися тим, що всі свідчення про цю подію були зібрані мною та моїми студентами за науковою програмою, а тому вони відрізняються від літературних обробок, що публікувалися раніше. Події будуть подані мовою оповідача, у вигляді «документа». На основі цих свідчень, що були зібрані мною під час спеціальних подорожей по багатьох областях України, спілкування з різними людьми, ми зробили фільм «Їсти заборонено», а також створили перший в Україні сайт, присвячений тим подіям. Гадаю, це буде досить великий внесок в українську культуру, сподіваюсь, книга виявиться цікавою та стане в нагоді багатьом.
Олексій БАДИКА , парашутист:
— Зовсім недавно в нас розпочалася «стрибкова фаза», як її називають парашутисти. Найближчими днями я планую здійснити кілька стрибків разом зі своїми друзями — в якості інструктора. Для них це була нездійсненна мрія вже, мабуть, впродовж трьох років. Друзі хотіли стрибати тільки зі мною, але ліцензію, яка б дозволяла мені стрибати з ким-небудь, я отримав лише нещодавно. То ж можу втілити як своє давнє бажання, так і мрію товаришів. На жаль, на сьогоднішній день в парашутному спорті України дуже різко піднялися ціни на стрибки — це пов’язано з підвищенням цін на пальне. Але, попри все, українські парашутисти готуються до міжнародних змагань, які відбудуться цього літа, в найближчі місяці, та організовуються нашими спортсменами-ентузіастами. Ці змагання пройдуть в різних містах України та є надзвичайно важливими для розвитку парашутного спорту в нашій країні, і, звичайно, цікавими й довгоочікуваними для вітчизняних спортсменів.
Олексій КОНОВАЛ , політичний оглядач (Севастополь):
— Мене дуже турбують події, які відбуваються зараз на політичній арені нашої країни. Кожен день приносить новини — для когось втішні, для когось — не надто радісні. Але, хотілося б вірити, що дії наших політиків будуть помірковані в кожному їхньому кроці. Я маю на увазі «Політику нового реалізму», про яку В. Ющенко говорив на своїй прес-конференції. Зараз вже відомо, що дострокові парламентські вибори відбудуться 30 вересня. Гадаю, є досить часу, щоб до них підготуватися кандидатам, а виборцям — зробити вірний вибір. Днями із фракції БЮТ вийшла Юлія Тимошенко. А це тягне за собою припинення її повноважень як депутата. Слідом за Юлею втратили свої повноваження й 13 депутатів. Хто знає, може й справді «краще менше, але краще»...
Оксана ДУДІНА , хірург (Львів)
Цього тижня був справді важливий день — як для нас, медиків, так і для хворих, що потребують нашої допомоги, і, крім того, для всіх небайдужих до навколишнього світу. 14 червня — Всесвітній День донора. Я знаю, що люди іноді гинуть, поки їхні близькі у відчаї шукають кров рідкісної групи, поки я ходжу вулицями, займаюся повсякденними справами, поки в мене, незважаючи на те, що я працюю в медичній сфері, не знайдеться часу дійти до донорського пункту. Коли я це усвідомила вперше, то дуже захотіла здати кров. Процедура тривала 40 хвилин, головне в цей момент — думати про те, що можеш врятувати комусь життя, робиш добру справу. Адже через брак крові люди вмирають щодня. Наприклад, дітям, хворим на рак крові, вона потрібна постійно й у великих кількостях. Від цього залежить їхнє життя. Допомогти просто — це може зробити кожен. Головне, що дійсно почуватися людиною. Думаю, ця подія стане важливою для мене не лише як подія тижня, а і як важлива подія життя. А ще одна надзвичайно важлива дата очікується 16 червня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Хотілося б поїхати до Києва, послухати концерт Елтона Джона, приєднатися до акції. Думаю, така масштабна подія не залишить байдужою нашу молодь і вона почне частіше думати про власне здоров’я. Адже це дуже важливо!
Олександр МАКАРСЬКИЙ , журналіст (Москва):
— Для мене цей тиждень був особливо насиченим подіями. 12 червня наша країна відзначала День Незалежності. 1994 року цей день став «червоною датою» календаря, коли Борис Єльцин підписав указ про святкування річниці Декларації про незалежність Росії. По всій країні 12 червня проходили святкові марші, мітинги й концерти. Вулиці Москви прикрасили національними прапорами. А у Владивостоку активісти молодіжних рухів, одягнуті в кольорові футболки, вишикувалися, склавши слово «Росія» і поряд — прапор. Усюди була неймовірна атмосфера єднання й щастя. Особливо це відчувалося, коли під звуки гімну в небо випустили сотні повітряних кульок. Увечері в нашому місті відбувся святковий концерт — як і в колишні роки, на Васильєвському спуску. Це свято дуже багато означає для будь-якої країни. Одного разу я був у Києві, приїжджав спеціально на День Незалежності України. Тоді на головній вулиці міста зібралося багато українців, аби відзначити свято — новий відлік часу, нову епоху, учасниками якої ми є. Гадаю, як в Україні, так і в Росії й будь-якій іншій країні, якщо громадяни відзначають це свято з такими щасливими обличчями, сповненими надій, у такої країни є майбутнє!
Олена ЩЕРБИНА , фотохудожниця:
— Декілька днів тому в моєму житті сталася довгоочікувана й хвилююча подія — в клубі «44» відкрилася моя персональна виставка — презентація проекту «Арт-комбінат». У мене є фотостудія-майстерня, в якій я проводжу досить велику кількість часу, фотографуючи або створюючи картини. У вільний від фотозйомок час, за декілька місяців у мене з’явилося 12 живописних робіт, які й були презентовані на виставці поряд з фотороботами. Експозицію я назвала «Поцілунок з мрією», і, звісно ж, у неї є певна концепція. Кілька робіт присвячені жінкам і їхньому внутрішньому світу. Чому? Річ у тім, що «Арт-комбінат» — це, по суті, амбіційний жіночий проект, що складається з двох дівчат: мене — фотографа й художника, та Лесі Пархоменко, солістки групи «Над землею», яка займається модельно-акторською базою. Особливістю виставки ми вирішили зробити показ робіт стилістів. Звісно, у нас є стилісти, які допомагають мені й у моїй творчості, наприклад, коли я знімаю портфоліо або роблю рекламну зйомку. Під час презентації дівчата ходили вздовж залу та по барній стійці, на них був чудовий одяг роботи українських дизайнерів, стилістів, з якими нам доводилося працювати. Я рада, що відвідувачам дуже сподобалося. Думаю, ці дні запам’ятаються мені надовго, і, сподіваюся, тим, хто прийшов подивитися на нашу творчість, — теж.
