«Перемкни тумблер!»

Павло ТАБАКОВ, співак, композитор, переможець проекту «Голос країни»:

— Із доброго те, що отримав колосальний заряд творчої енергії на концерті Мадонни в Києві — шоу наживо такої якості ще не бачив! У мене й так останній рік був доволі продуктивним у творчому плані. А після концерту Мадонни з’явилася нова потужна хвиля натхнення — хочеться писати щось ще більш якісне та сучасне. Можливо, навіть у жанрі мюзиклу. А що поганого? Через гастролі довелося на місяць заморозити абонемент у спортзалі. Погано й те, що виснажує спека. Не на жарт утомлюють також довгі переїзди між містами, де концертую. Хоч на самих виступах погана смуга моментально змінюється доброю — завдяки теплому прийому публіки. Люди, на щастя, позитивно сприймають мою творчість — і енергетичний та емоційний стан знову в нормі!

Володимир ЯКИМЕЦЬ, учасник і художній керівник чоловічої вокальної формації «Піккардійська терція»:

— Що доброго? Найперше те, що відсвяткували 60-річчя мого батька. Дай Боже йому здоров’я і ще стільки ж років життя. Також із доброго те, що у мене вдома нарешті закінчився ремонт. Тож тепер я — вільна людина і можу дихати на повні груди! Добре й те, що натхненно і позитивно йде підготовка до 20-річного ювілею «Піккардійської терції», який відзначатимемо у вересні — концертами у Львові, Києві та інших містах. Маю велику надію, що наш ювілей пройде ще краще, ніж ми собі задумуємо. З поганого — мене страшенно обурює мовний закон Колесніченка — Ківалова. Категорично не погоджуюся з авторами цього закону, що в Україні обмежуються права російської мови. Навпаки — російська в Україні мала, має і, боюся, найближчим часом матиме більші преференції, ніж українська. Так званий мовний закон КК у жодному разі не захищає регіональних мов. Ніхто ж не збирається видавати в Україні підручників угорською, татарською чи іншими мовами. Натомість такі, як псевдоісторик Діма Табачник, кажуть, що не варто друкувати підручники «на ненужном языке»... Сподіваюся, що все це закінчиться чимось позитивним. Що наш Президент правильно оцінить реальний стан справ. Погано й те, що розпочалася передвиборча кампанія, а з нею — все те божевілля з політичною рекламою. Чого тільки не понавигадували! Особливо мене дратує гасло Комуністичної партії: «Повернемо країну народу!». Так і хочеться сказати: «Спасибі, ви вже мали країну. Годі!». А ще... Уже хотілося б поменше спеки...

Олександр ПОРОНЮК, підполковник, керівник медіа-центру Західного регіону:

— Про погане взагалі не хочу говорити. Зосереджуся на приємному. Для мене добрим, найперше, є те, що я займаюся улюбленою справою. А з найостанніших приємних новин дуже втішною є та, що мав зустріч з однокашниками — ми зустрічалися з приводу 25-річчя випуску. Звернув увагу, що, попри зовнішні зміни, мої однокурсники не змінили манери спілкування і поведінки. Наведу такий цікавий приклад. Один із наших товаришів, який обіймає дуже високу посаду в одній з країн СНД, на початку зустрічі виглядав дуже поважним та недоступним (очевидно, відповідно до звання і посади). І розмовляв з нами, як із... підлеглими. Коли ж ми йому порадили «перемкнути тумблер на 25 років назад», став таким, яким ми його пам’ятаємо. Це тішить, бо є ознакою того, що люди все-таки залишаються людьми. А загалом я живу з надією, що ті гарні драйвові ідеї, які «видають» львів’яни, знаходитимуть відгук у серцях іноземних туристів, які приїжджають нині й надалі приїжджатимуть до нас, залишатимуть у місті кошти. Відтак Львів розвиватиметься як справжнісінька туристична Мекка України.

Олексій КРАВЧУК, директор Львівського театру імені Леся Курбаса:

— Добрим вважаю те, що ми вперше представили на фестивалі в Чернігові виставу «Між двох сил» Винниченка. І публіка її дуже добре сприйняла. Представили й «Лісову пісню» за Лесею Українкою — на фестивалі в Черкасах, і ця вистава теж дуже добре прозвучала. Згодом «Лісову пісню» показали киянам — у Палаці «Україна». Серед особистих позитивних моментів назву такі: вистава «Тарелкин & Расплюев» за Сухово-Кобиліним, котру я торік поставив у Луганську, також була представлена на фестивалі в Черкасах. І цього року я ставив у Луганську «Маскарад» за творами Лермонтова. Тепер-от отримав запрошення із Донецька. До позитиву належить і те, що Театр Курбаса вдруге здобув грант від фонду Ріната Ахметова — на розвиток культурних ініціатив. Приємно також, що театр матеріально підтримав Дмитро Фірташ, який надав кошти на ремонт глядацької зали, придбання освітлювальної апаратури та гримерних столиків для акторів. Що ж було негативного... Львівським театрам потрібна така ж увага, як і об’єктам, котрі готували до Євро-2012. Річ у тім, що культурологічне тло у Львові розроблено дуже добре. Але тепер потрібні кошти для того, щоби втілювати вишукані мистецькі речі. І я говорю не лише про фестивалі, а й, наприклад, про ремонт театральних приміщень, підтримку акторів. На жаль, ми говоримо про це з року в рік, та все марно.

Вардкес АРЗУМАНЯН, ресторатор:

— Дуже радію з того, що я поповнив свою колекцію меню — придбав понад 100 одиниць цікавих, ексклюзивних переліків страв і напоїв початку минулого століття, частина з них належала паризьким ресторанам. Унікальні вони й тим, що їх розписували дуже відомі французькі художники. Зате прикрим, як на мене, є те, що у Львові смердить каналізацією. Ще трохи, й гастрономічні запахи, притаманні Львову, кануть у Лету. А я хочу, щоби в нашому місті пахло кавою та ваніллю. Хочу, щоби загалом легко дихалося й щоби наші гості відчували аромати страв, котрими ми їх залюбки частуємо...