Про сюрреалізм — в житті та правдивість — у газеті

Уроки застою ми накидалися на «Известия», «Новый мир», «Литературную газету» — шукали відповідей на хвилюючі питання, шукали по крихточках правду, істину. Іноді знаходили. Жили цим. Але для мене вони зараз не витримують ніякого порівняння з тим, що ви робите своїм (нашим) «Днем». Газета допомагає розібратися в питаннях нашого «буття», підказує, хто є хто.

З яким хвилюванням і трепетом я відкриваю черговий номер вашої газети! Читаю все й уся. С. Згурець, О. Плотников, І. Гаврилова, В. Золоторьов, В. Портников, рідко, та їдко — Івшина. Зам'ятін, Скрябін, Підлуцький, Шульгач, Зубач і... всіх не перерахувати. А роботи Коробової! Гостроправдиві, ємні, сміливі.

Почалося. «Все лезут в первые — с ума сойти», — говорив Висоцький. Висувають, висувають, висувають... Навіть голодні шахтарі, які ріжуть собі вени й ідуть під пекучим сонцем на столицю за зарплатою, — й вони висувають номером один нинішнього Президента. Сюрреалізм! Мазохізм! Як пробитися до ефіру іншим — розумним, респектабельним політикам, таким, наприклад, як Євген Марчук? Їх у ефір не пустять. Будемо щодня споглядати сусально-солоденькі штучки й безальтернативність.