Про те, що повторитися не мусить
Переглядаючи газету «День» за минулий рік, вкотре не міг обминути статтю «Плюси президентства Віктора Ющенка («День» №205, 12.11.09).
Особливо до позитиву його президентської діяльності хотів би віднести Укази Президента з розсекречення й оприлюднення документів про «Великий Терор» 1937—1938 років та політичні репресії проти громадян України та українців за її межами за часів радянської влади, з метою відновлення правдивої історії для усвідомлення суспільством цих важких сторінок нашого недалекого минулого.
Це дало змогу дізнатись правду про долю моїх батьків, репресованих в 1938 році, гадаю і багатьох інших замордованих в більшовицьких катівнях.
Коли, за сприяння СБУ я ознайомився з архівними особистими справами батька і матері, я був шокований, не міг второпати в якому віці і в якій країні живу, як можна фабрикувати бездоказові звинувачення і виносити найсуворіші покарання невинній людині?
Це було підтверджено перевіркою карних справ відповідними органами, на підставі яких в 1957—1958 рр. батьки були реабілітовані посмертно. Разом з тим, з метою приховування допущеного по відношенню до них злочину каральних органів, в свідоцтвах про смерть за вказівкою органів КДБ було повідомлено, що вони померли від хвороб: мати — 20 лютого 1943 р., батько — 27 квітня 1944 р.
Фактично, як свідчать архівні документи, з якими я ознайомився в жовтні 2008 р., вони були розстріляні відповідно 20 вересня і 3 жовтня 1938 року. Їм було по 26 років.
І це при тому, що слідству було відомо, що на руках у них залишалося двоє дітей-близнюків віком по три роки.
Виникає питання — в якій країні ХХ століття таке було можливим? — В країні з новою Конституцією 1936 р., «где так вольно дышит человек».
А хто ж судді? Суду не було ніякого, а рішення приймали так звані «тройки».
Прізвища більшості слідчих та членів «троек» і справді «типово українські»: Шигорін, Корабльов, Токарєв, Агеєв, Запудряєв, Прішивцев, Редер, Рассій, Левінзон і т. п.
Тепер я маю надію, що мої батьки поховані в братській могилі у «Вінницьких садах», де покояться близько 10 тисяч розстріляних безвинних в’язнів.
Вважаю поряд з цією могилою мають бути викарбувані прізвища катів, щоб прийдешнє покоління знало, чому Європа ототожнила комунізм з фашизмом. Але до цього часу в Україні комуністи ходять з портретом Сталіна — ката народів. А перший комуніст України та головний ідеолог «п’ятої колони» ще й претендує на посаду Президента.
Постає також питання — чому попередні президенти Л. Кравчук і Л. Кучма не відкрили правди про «Великий Терор», не дали можливості громадянам України дізнатися про долю своїх закатованих рідних і близьких?
Президентство першого запам’яталося хіба-що створенням компанії «Бласко» і втратою Чорноморського пароплавства, а другого — подарунком своєму родичу гіганта металургії. Промовчали вони і про Голодомор 1932—1933 рр.
То ж хоча і не вдалося Ющенку В. А. здійснити все задумане, я все ж вважаю його першим справжнім національним Президентом і патріотом України.
