Питання руба

...У нас немає такої одностайності щодо проведення люстрації, як у Прибалтійських державах, на жаль. Що й дозволяє нашим «заклятим друзям» успішно грати на багато в чому надуманих протиріччях та міфах. Тож сьогодні, коли Україна веде з Росією безкомпромісну чергову «гарячу» війну, досягнути бажаної незалежності та свободи (а відповідно й виконати вимоги Майдану) можливо лише за умови проведення люстрації. На словах майже всі політичні сили погоджуються з цим, але життя показує, що це сьогодні найважче. Адже саме люстрація має стати відправною точкою для боротьби з корупцією.

Один із відомих політиків нещодавно висловив сакраментальну (навіть, здається, антиприродну по своїй суті) річ: «Боротьба з корупцією починається тоді, коли ти викриєш і посадиш своїх двох найближчих друзів (чи родичів)». А якщо зважити на той факт, що наша верхівка-еліта пов’язана потужними узами: родинними — кумівства, сватівства, братерства, шлюбу, синівства, дружби etc, то стане зрозуміло, наскільки українському суспільству буде важко.

Питання люстрації не нове, понад те, має вже таку собі «історичну бороду». Ми пам’ятаємо, що ВО «Свобода» йшла на вибори під гаслами проведення люстрації (проти комуністів, корупціонерів, кучмістів), але потрапивши в стіни BP, якось спустили це гасло на гальмах (як і конституційний спосіб персонального голосування), на жаль. Сьогодні пропонується також випробування — перевірка чиновників на поліграфі та інше, але, як на мене, це може бути лише додатковим люстраційним елементом в загальному контексті люстрації.

Суспільство вимагає створення дієвих юридичних механізмів, які б унеможливлювали управління політикою бізнесом. Певно, сьогодні саме в цьому головна мета люстрації. Як на мене, тільки молодому поколінню це до снаги. Єдина надія на «природній процес» та розуміння суспільства незворотності перетворень та на військових-фронтовиків, які наразі відстоюють незалежність держави на сході України. Війна невдовзі закінчиться, вони повернуться до мирного життя, а тут неорана цілина проблем з будівництвом нової держави (а керівні кадри залишаються, за великим рахунком, ющенківського, кучмівського і януковичського «розливу»), на «перевиховання» свідомості яких надій немає, їх просто треба в примусовий спосіб «попросити»... Дуже сумнівно, що фронтовики будуть довго терпіти таке...

Негайно має бути розроблено засади люстраційної політики. Перший крок до цього зроблено. Але, переконаний, питання такої ваги не можна довіряти політикам. Ці принципи люстраційної політики мають розробити позапартійні та позапарламентські сили на зразок Народної Ради. На мою думку, ця Народна Рада має діяти на постійній основі, а члени її не мають права входити до будь-якої партії. Понад те, саме така Народна Рада може і повинна розробляти нові правила майбутніх виборів до ВР і подати потім їх туди на затвердження з тим, щоб було прийнято відповідний закон. Мені закинуть, що така Народна Рада не має права законодавчої ініціативи і таке дублювання законодавчого органу (ВР) неприпустимо (хоча згідно з Конституцією єдиним повноважним і повноправним носієм влади є саме народ). Але думаю, що виборці (і я в цьому абсолютно впевнений) у цьому питанні підтримають мене. Україні сьогодні відступати  нікуди. Питання стоїть руба: або ми реформуємося і долучаємося до європейських цінностей, або продовжуємо тупцювати на місці, роздерті сумнівами в правильності вибору, цим самим підживлюючи надію нашого північного сусіди на неможливість цих перетворень...