Штучне роз’єднання
У «Дні» за 3 червня 2006 року мене зацікавила стаття Станіслава Кульчицького під назвою «Суспільство й держава на терезах історії» (Закінчення. Початок у №№ 80, 85). Зокрема, такі зауваження автора: «як ставитися до Російської Федерації й до Росії всередині нас»; чому Україна не враховує «настрої мільйонів мас, які умовно слід називати внутрішньою Росією», і якщо «ця «внутрішня Росія» об’єднається з Російською Федерацією, то «ми можемо припинити існування як відмінний від росіян народ та як окрема від Росії країна».
Така загроза дійсно існує в Україні. Адже за 15 років не взято під український контроль навіть інформаційний простір, в якому нині успішно панує Росія. По суті, в Південно-Східних регіонах України людей зомбували проти держави Україна, українського народу, його мови й культури. Таке роз’єднання українського народу — штучне. І хто це робить, той «грабує» як україномовних, так і російськомовних.
Не сприяє зміцненню держави й той факт, що майже щорічно змінюється уряд України. Навіть за президентства В. Ющенка немає постійного уряду. Новим посадовцям, щоб зрозуміти, що робиться в міністерстві, потрібно чимало часу, якого в нас немає. А не працює уряд — збільшується контрабанда, тіньова економіка й люди живуть гірше. Зараз у тіні ще один бюджет. Станіслав Кульчицький — за рівноправні стосунки між Україною та Росією. Але в цьому не зацікавлені росіяни. Вони не приховують, що будують «нафтово-газову імперію», й бажають, щоб усі газо- й нафтопроводи, в першу чергу в СНД, належали Росії. Тому Росія, а там серед керівництва є прихильники Олексія Орлова (якого цитує автор), і веде антиукраїнську пропаганду, забороняє торгівлю з нашою державою, повністю блокує інформаційні повідомлення з України тощо.
«Натиснути газом», щоб заволодіти газопроводами й газосховищами України, Росії не вдалося. Тому вона активізувала мовну проблему, проблему федерації та акції проти військових навчань у Криму. І діє проти України успішно. У країні безлад, бо хто буде сваритися з «тінню», контрабандистами, коли не знає, чи працюватиме він далі?
Чи вигідно народу створення південно-східної держави з центром чи то в Харкові, чи то в Донецьку? Гадаю, невигідно. Чи допустить світове товариство (яке дало гарантії Україні) розкол України? Гадаю, такий приклад нікому не потрібен. Чи вигідно народу Південно-Східної України приєднання до Росії? Гадаю, що краще вони жити не будуть, бо й зараз заробітна плата молодого вчителя в Росії менша за суму, яку треба заплатити за комунальні послуги. Народу дурять голови! У Росії грошей багато, а люди живуть бідно, й «русская нация» вимирає щорічно на 1 — 1,5 мільйони. А мрії й дії «русских» націоналістів, як і всіх націоналістів будь-якої імперії, приречені на поразку. Бо й зараз у Росії не мають політичних прав майже 20 мільйонів нелегальних емігрантів. Обмежені політичні й культурні права 30—40 мільйонів «нерусских народов» і дітей від змішаних шлюбів. Населення «русских деревень» практично — вимерло. За кордон втекли мільйони найкращих фахівців. Навіть з України та Прибалтики росіяни в Росію переїздити не поспішають, як це робили євреї чи німці. «Русские» схильні до бунту, а не до кропіткої праці. Держава тримається на багнетах. Шкоду Україні Росія може зробити, але без користі для «русского народа».
