Сучасне рабовласництво

Не будемо заглиблюватись в історію рабовласницьких держав, бо рабство часто видозмінюється, призвичаюється і набуває часом навіть такого собі благодійного вигляду. Сучасний скороспілий роботодавець, зрозуміло, мріє тільки про власні прибутки й заради цього не соромлячись оприлюднює власну думку своїм же робітникам: «Будете в мене працювати за тарілку супу.»

Образливо? Так. Але куди піде чесна людина? В нікуди? Та в нас уже є півтора мільйона безробітних! Доводиться працювати за тарілку супу, тобто за мінімальну платню, на яку ледве виживаєш. Це рабство в законі чи по-сучасному воно називається якось по-іншому? Адже людина, по суті, у нас зовсім незахищена, якщо вона працює без оформлення на роботу або (навіть з оформленням) роботодавець попереджає, що лікарняний оплачуватися не буде.

Отже, якщо дивитися на історичне рабство в наш час і за свою роботу мати тільки тарілку супу або й зовсім нічого не мати, бо ж при нагоді можуть знайти, за що тебе оштрафувати, щоб не виплатити твою зарплатню, то важко дати класифікацію нашому сучасному суспільству. Тож і хотілося б зрозуміти, якщо людина взагалі залишається ні з чим, то як це все називається по-сучасному. Отже, виходить, що рабовласники, явні чи приховані, чи просто завуальовані, не перевелися до цього часу, якщо є труд, що не оплачується. І все-таки хочеться вірити, що в будь-якому суспільстві завжди знаходяться люди, в серці яких ніколи не вмирає вільний дух, який і передається наступним поколінням.

Людина, по своїй суті, вільна духом, але сучасне суспільство ставить її в такі жорсткі лещата, що свобода чи власна воля залишається тільки видимістю. Чому? Як твердить індійська релігія, для досягнення всіх людських чеснот та достатку в земному житті людська душа проживає не одне життя, народжуючись в тілі кілька раз. Так це чи ні, але людина, ким би вона не була в нормальному суспільстві, а не там, де закони пишуться тільки для владних структур, мала б захист, який мусив би бути завжди і всюди. Саме тоді і свобода людини була б справжньою, а не ілюзорною. Тож і виходить, що колись рабовласник робив, що хотів, а тепер роботодавець також має безграничні права, а звичайна людина знову (вже на свободі) залишилася беззахисною.

Тож з чого все починається? Риба, як кажуть, гниє з голови. Можна відверто сказати, що невихованим, безграмотним і безкультурним суспільством, для якого немає нічого дорогого, рідного, святого, легше керувати. А ті, що добре нагріли руки на всенародному добрі, доведених до відчаю людей, взагалі вважають за непотріб, за баласт існуючого суспільства.

Коли знецінюються загальнолюдські цінності або паплюжиться найбільш сокровенне, наприклад мова, тоді духовні виродки стають здатними до будь-якого вандалізму, бо в їхніх серцях немає нічого святого. З появою таких людей надто важко стає будувати нове вільне суспільство з внутрішнім стержнем свободи. Пора б уже вищим чинам давно зрозуміти, що суспільний безлад призводить не тільки до розвалу економіки, а й до руйнації людської душі.

Свідомість завжди повинна бути на першому місці. Так, саме свідомість. І це дитина мусить засвоїти змалечку від батьків, вихователів, вчителів. Тобто виховання повинно бути на першому плані й на високому рівні, а в нас воно всюди в повному загоні, бо на це, як завжди, не вистачає коштів. Так, на виховання не вистачає, чи не тому, що високі чини стали надто багатими на народному добрі?!

Ще на одному аспекті хочу наголосити: тепер найактивнішим вихователем, якщо так можна висловитись, є різного роду ЗМІ, які навчать і покажуть таке, що слабка дитяча душа все те сприйме за вседозволеність. Не буду повторюватись, але всюди висвітлюються ниці почуття, якими хтось спекулює, псуючи вразливу дитячу психіку. О Боже, невже забули, що дитину треба виховувати добром? А вседозволеність, яка рекламується будь-якими засобами — це прямий шлях до майбутнього злочину, а не до широкого аспекту розвитку людської особистості.

Хотілося б знати, з чиєї злої волі в наше суспільство заповзло надмірне зло, бездуховність, ницість і все те, що губить людину. Та хто про те може сказати відверто! Хочеться тільки нагадати тим усім, хто штовхає суспільство у прірву, що земля може провалитися під чиїми завгодно ногами.

І тут мало думати, тут негайно треба діяти! Та що казати, переділ капіталу вже давно відбувся. Просто хочеться, чисто по-людському, щоб всі ті багатства пішли на розбудову України, в якій трудящому люду стало жити краще.