Свобода і Закон

Щоразу після чергового повідомлення засобів масової інформації про створення нової партії пересічні громадяни мимоволі ставлять собі запитання: в чому буде кардинальна відмінність нової партії від сотні вже створених? Якщо така відмінність буде, значить, новостворена структура має хороші шанси заявити про себе й посісти гідне місце серед провідних політичних сил, якщо ж кардинальна відмінність від наявних структур не проглядатиметься, то майбутнє такої партії досить проблематичне.

Для початку логічно поставити запитання: чому за наявності сотні партій, нові партії продовжують створюватися? Щойно я ставлю собі подібне запитання, відразу пригадую старий анекдот, суть якого в тому, що чоловік, який працює на заводі, що випускає коляски, після того, як дружина народила дитину, вирішив по частинах винести з заводу дитячу коляску. Коли всі деталі були принесені, й настав час збирати коляску, татусь із гіркотою констатував: як не збираю, все одно кулемет виходить. Дуже схоже виходить із українськими політичними партіями: яку б партію не створили — в результаті виходить КПРС. А чи може вийти по-іншому, якщо створення нових партій доручають колишнім партійним і комсомольським функціонерам? На минулих виборах до Верховної Ради виборцям запропонували партійний список із 35 партій та виборчих блоків, серед яких: три комуністичні, три соціалістичні, три соціал-демократичні, три Рухи, чотири християнські партії, дві жіночі тощо. Пригадати, а, тим більше розрізнити програми партій — практично неможливо. Багато політичних структур фактично перетворено на акціонерні товариства закритого типу з вигідного оприбуткування фінансових коштів спонсорів, а декларована під час виборчої кампанії боротьба за благо народу на наступний день після виборів трансформується в боротьбу за портфелі.

У ситуації, що склалася, створення Партії Свободи, лідер якої Євген Марчук одного разу сказав: «Я прийшов у велику політику, щоб захистити скривджених і знедолених, допомогти піднятися з колін кожній людині, кожному підприємству і Україні в цілому», на мій погляд, досить актуальне, а в часі навіть дещо запізнилося, що вимагатиме для реалізації партійної програми енергійних та рішучих дій.

Вважаю, що в умовах, коли любителі високих посад розкололи країну навпіл, партія, яка не ділитиме людей на чужих і своїх, партія, для якої і комуністи, і націонал-патріоти — наші громадяни, партія, для якої і Луганськ, і Львів — наші міста, отримає підтримку громадян як на Заході, так і на Сході України.

Партія, яка заявить, що Україна — це частина Європи, і кожному громадянинові — європейський рівень життя і демократичних свобод, кардинально відрізнятиметься від тих «проукраїнських» політиків, які бігом напівзігнутих рвонули «інтегруватися», а їх зупинили на порозі та запропонували не поспішати. Україна — Богом інтегрована до Європи, до самого її центру, тому не інтегруватися треба, а співпрацювати в інтересах своєї держави.

Партія, яка цінуватиме своїх друзів, прихильників та партнерів, кардинально відрізнятиметься від тих, хто для задоволення своїх особистих амбіцій дозволяє недружні випади на адресу своїх союзників, внаслідок чого і старих друзів втратили, і нових не нажили, а «для приятеля нового не цурайся старого» — свідчить народна мудрість.

Партія, яка не будуватиме жодних «ізмів», а в основу своїх практичних дій покладе Біблію та Конституцію, кардинально відрізнятиметься від тих «вічних реформаторів», які приймають безліч законів, що їх ніхто й не збирається виконувати. Свобода і Закон — спочатку виконувати ті закони, що прийняті, й лише потім їх удосконалювати. Людина може бути вільною лише тоді, коли Закон виконує не лише вона, а й усі ті, хто її оточує.

Партія, яка історію своєї держави відраховуватиме з часів Київської Русі, кардинально відрізнятиметься від політиків, готових переписувати історію української держави на догоду черговому політичному лідеру, який знаходиться при владі.

У діяльності будь-якої партії першорядне значення має кадровий потенціал — ті, хто виконуватиме партійну програму. Лідер партії Євген Марчук може сформувати дуже сильну команду фахівців різного профілю, що кардинально відрізнятиме партію від тих політичних структур, у яких провідну роль відіграють «багатостанковики», які вважають, що вони з однаковим успіхом здатні керувати і булочною, і силовою структурою.

Ось коротко ті відмінності Партії Свободи від інших політичних сил, які проглядаються напередодні партійного з’їзду, який багато що прояснить і дасть відповідь на запитання: чи зможемо ми — нащадки Київського князя Володимира Великого — відродити могутність та велич української держави, чи ж ходитимемо в учнях у тих, кого навіть на карті не було в ті часи, коли Київська Русь була могутньою, впливовою у світі державою?

РЯДКИ З ЛИСТІВ

Оптимізм вселяє заснування Євгеном Марчуком партії «Свобода», основними ідеями якої є законність, порядок, свобода. Цього прагне більшість українців: від недосконалих правил «гри» чи їх недотримання однаково страждають як малозабезпечені, так і підприємці. В усіх регіонах чимало людей, здатних постояти за Правду і Закон. Об’єднавшись навколо такого досвідченого політика, як Євген Марчук, можна зробити багато для держави, народу. Тим більше Євген Кирилович володіє глибинними знаннями усіх процесів у державі та має досвід відстоювання її інтересів.