Технології відмивання – український варіант

Нещодавно «головна програма країни» — так самовпевнено іменує її телеканал «Інтер» — надала нам відеофільм «Л. Кучма. Людина, якої ми не знаємо». Мета цієї демонстрації очевидна. Це доволі незграбна спроба по можливості нейтралізувати той махровий негативний шлейф, який уже багато років тягнеться за репутацією Л. Кучми. Фільм цей явно «рекомендований» і спонсорували його деякі безмежно вдячні колишньому президенту володарі найбільших активів, набутих ними за часів президентства Кучми. Втім, або панове спонсори поскупилися, або просто не зуміли знайти справжніх фахівців, які б погодилися реалізувати їхній задум. У результаті замість документального фільму вийшов примітивний рекламний ролик. Не інакше, як автори фільму вмовили президента з’явитися перед телеглядачем в образі «невинної жертви», що мимоволі виявилася головним фігурантом «касетного скандалу». На роль адвокатів були запрошені його колеги: Шеварднадзе, Кравчук, Алієв і Кваснєвський. Однак ці шановані персони, вимовивши кілька ввічливих фраз, ухилилися від конкретних оцінок діяльності свого колеги. Зате маловідомі особи з найближчого оточення Кучми зі шкіри пнулися, намагаючись довести, що дев’яностогодинні диктофонні записи скандальних розмов президента є фальсифікацією, і що Кучма буцімто взагалі ніколи не вживав нецензурних висловів(?).

Треба сказати, що задуманий спонсорами образ «невинної жертви» не спрацював, а спроба обілити президента провалилася. І колишній президент країни виявився виставленим на загальне посміховище. На довершення до всього канал «Інтер» організував пряму трансляцію помпезних урочистостей, присвячених ювілею Кучми. На питання журналістів, які ж були мотиви вияву такого сервільного захвату, керівниця каналу безапеляційно заявила: «Він був великим!». Не дивно, що і в дикторському тексті відеоролика була урочисто й без найменшої іронії проголошена «епоха Кучми». Так був оцінений період його президентства. Але цього виявилося замало. Тому у фільмі Кучма представлений ще й як генеральний конструктор, творець радянської ракетної техніки, весь фільм відповідно був ілюстрований ефектним «ракетним» відеорядом і пронизаний «гуркотом космодрому». Адже з боку авторів фільму це була безсоромна підміна понять. Відомо, що проектування ракет — це унікальний вид науково-технічної діяльності, що вимагає особливого дару для генерації нових ідей, а також найвищого конструкторського таланту. І такими якостями достеменно володів творець цілого сімейства радянських ракет всесвітньо відомий генеральний конструктор Янгель Михайло Кузьмич, академік АН СРСР, двічі Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінських і Державних премій. Таких корифеїв у світі налічувалося одиниці. Це він очолював конструкторське бюро «Південне», в якому під його керівництвом проектувалися радянські ракети, що за ефективністю не мали рівних у світі. А Кучма спочатку був доволі впливовим секретарем парткому заводу «Південмаш», а потім, за традицією, він стає типовим «червоним генеральним директором» цього самого заводу, на якому виготовлялися ракети, створені Янгелем. Але директор заводу — це цілковито інакший вид інженерної діяльності. Далі автори фільму також намагаються приміряти Кучмі ореол харизматичного лідера нації. Але на екрані ми бачимо добре знайому нам сумовиту фігуру президента та чуємо звичайні для нього маловиразні й нудні монологи. І постає здивування: чому назвали фільм «Леонід Кучма. Людина, якої ми не знаємо». Адже український народ дуже добре знає Кучму. І саме тому свого часу виник рух «За Україну без Кучми»!, а потім народ вийшов на Майдан, щоб остаточно викоренити «кучмізм» у всіх його виявах. На превеликий жаль, у Кучми виявилося чимало вірних послідовників, які й сьогодні всіляко перешкоджають цьому процесу. І тому він останнім часом усе частіше й частіше миготить на телеекранах в амплуа моралізатора й консультанта. І немає сумнівів у тому, що включивши до свого прайм-тайму демонстрацію такого низькопробного рекомендованого продукту, канал «Інтер» також кидає черговий виклик Майдану.