Уроки «концентрованої» журналістики: теорія і практика

Подією минулого тижня стало відкриття Школи якісної журналістики («День» розповідав про зустріч Лариси Івшиної з учасниками Школи якісної журналістики). Школа створена з метою підготовки молодих журналістів, навчання їх принципам якісної професійної роботи у сучасних мас-медіа. Протягом двох днів учасники проекту з усієї України перебували у Києві, де з ними працювали досвідчені практики медіа-бізнесу. Як відбилося на майбутніх фахівцях це спілкування? Що таке якісна журналістика і як її творити? Читайте думки молодого покоління журналістів тут.

Євген ПИЛИПЕНКО , м. Умань, газета «Уманська зоря»:

— Головне завдання преси (звучить досить пафосно, але так воно і є) — це служіння правді, якою б вона не була, говорити, друкувати, показувати її людям. І саме це — головний критерій якісної преси. Журналіст може уміти писати легко і зрозуміло, а може передавати думки через речення у півсотні слів, може працювати у столиці у популярному виданні, а може — у невеличкій чорно-білій газеті маленького райцентру. Але при цьому він повинен писати об’єктивно, відштовхуючись лише від фактів. Певно, тоді українську пресу сміливо можна буде назвати четвертою владою, тим «всевидящим оком», яке допомагатиме суспільству контролювати три інші влади, і стане шибеницею для влади п’ятої — корупції.

Максим АСАУЛЯК , м. Запоріжжя, газета «Миг»:

— Під час занять мені не довелося спати чи ловити гав. Наче той Плюшкін, я розкладав по мізках і блокнотах нову інформацію — гігабайтами! Бо жодну книжку або Інтернет не порівняти з можливістю розпитати досвідченого практика, яку надала Школа: ось перед тобою генеральний директор УАВПП Олексій Погорелов і головний редактор газети «День» Лариса Івшина, користайся моментом! А тренінги від Олега Хоменка — це вже бренд.

Антоніна ПОЧЕПЕЦЬКА , м. Київ, журналіст:

— Вражень від двох днів занять вистачить ще на декілька місяців, а корисної інформації — на роки роботи. Семінари в рамках Школи якісної журналістики можна порівняти з концентрованою рідиною. Хотілося б подякувати організатором Школи — УАВПП та UMC — за їхню роботу, а не лише слова. І особисто — Ларисі Івшиній та Віктору Савінову, після розмови з якими склалося враження, що професія журналіста надає тобі владу, щоб змінити світ.

Олександра СУБОТІНА , м. Київ, «Газета по-українськи»:

— Журналіст — як морський піхотинець: знайшов інформацію — обробив — передав. Але щоб підтримувати форму, йому потрібні тренування під керівництвом вмілого командира. Такими командирами для нас стали викладачі Школи якісної журналістики. За два дні ми згадали історію, розібралися з жанрами, помінялися ролями з читачами. І зрозуміли: наші видання тоді будуть затребуваними, коли читач відчуватиме, що ми живемо одним життям. А зробити їх такими маємо саме ми.

Юлія БОЄЧКО , м. Івано- Франківськ, газета «Нова Зоря»

— Повернувшись додому, в Івано-Франківськ, я іншими очима подивилась на свої попередні, ще не надруковані, матеріали. Захотілось їх удосконалити. «Ніколи не зупинятись на досягнутому, а йти східцями вверх», — гасло Олексія Погорєлова, головного директора УАВПП, примушує працювати над собою, своїми знаннями, вміннями. Нам, молодим журналістам, показали вражаючий приклад, як можна любити історію рідного народу і сам народ, оперувати подіями, фактами, іменами, володіти кількома мовами і відповідати людині її рідною мовою, бути цікавими іноземцям...

Ганна КУДЕЛЯ , м. Дніпропетровськ, журналіст:

— По-перше, хочу подякувати пані Ларисі Івшиній за небайдужість. Сьогодні третій день, відколи я повернулася з Києва. Скільки емоцій, скільки захоплення! Перше, що зробила, це зібрала своїх одногрупників, прочитала лекцію (все те, що взяла для себе з тренінгів). Якими спраглими поглядами вони дивилися на мене! Як хочеться нам, майбутнім журналістам досягти успіху, створити щось нове. Школа якісної журналістики — це дійсно той проект, який дасть свої результати! Треба виводити регіональну пресу на більш якісний рівень. Позбуватися простого викладу матеріалу: що, де, коли, крапка. Високий рівень викладачів, цікава форма викладання — ось те, чого не вистачає ВНЗам. Це є у Школі. Ми отримали якісну теорію, яку вже сьогодні наші читачі бачать на практиці (у своїх улюблених виданнях, в яких працюємо ми).

Назарій ВІВЧАРИК , м. Черкаси, газета «Нова доба»:

— Протягом двох днів навчання у Школі якісної журналістики я дізнався більше, ніж за рік навчання в університеті. Адже у навчальному закладі уміння ми отримуємо від викладачів, серед яких не всі працювали практикуючими журналістами. Тож, Школа була особисто для мене цінною тим, що мені передавали свій досвід саме діючі сильні практики. Усі знання нам подали систематизовано, доступно, цікаво. Теорія була підкріплена практичними заняттями. Після занять у Школі я можу побачити ті помилки, які роблять наші журналісти. Намагатимусь у своїй повсякденній роботі уникати цих помилок.

Мене вразило справедливе твердження редактора газети «День» Лариси Івшиної, яка, виступаючи перед нами, сказала, що «ми (журналісти) не повинні бути підставками до мікрофонів. Ми повинні мати свою громадську позицію». Адже справді, пасивний громадянин не буде цікавитися тими чи іншими проблемами. Пасивна людина — це байдужа людина. А ми, майбутні «акули пера», повинні гостро відчувати настрій суспільства і реагувати на ті проблеми, які в ньому виникають. Це і є якісна журналістика. Але для оцінки треба бути самому допитливим і постійно вдосконалюватися.

Надія ШЕСТОПАЛ , м. Хмельницький, газета «Діловий тижневик «ВСІМ»:

— Школа якісної журналістики стала не тільки додатковими знаннями, які я отримала, а й шансом, який дозволить мені бути професіоналом у своїй справі й бути журналістом з прикметником «якісний». Найголовніше, що дала мені Школа, — це те, що я захотіла бути професіоналом і поставила це за мету. Усіма своїми силами прагну нести людям інформацію, але тільки позитивну, від якої у читача на обличчі з’являлася б посмішка. Я вчуся практично мислити і сприймати новини, які через мене отримає мій читач. Хочу подякувати Ларисі Івашиній за подаровану мені книгу «Апокрифи Клари Гудзик». Відтепер ця книга є моєю улюбленою. Пані Клара стала для мене взірцем якісного журналіста.

Тетяна ТЕРЕЩЕНКОВА , м. Харків, журнал «Березіль»:

— Якісна журналістика? Це не просто професія — це професіоналізм; це не просто творення інформаційних текстів — це творчість. Так я говорю своїм колегам, які не брали участі у першому модулі, але тепер обов’язково випробують свій талан. На практиці нові знання вже діють: після першого дня школи записувала інтерв’ю з поетом і видавцем Іваном Малковичем, і весь час підсвідомість нагадувала мені, що все сказане маю втиснути в мінімальну кількість знаків, що є запитання першого рівня і запитання «третьорядні» (так діють вказівки Віктора Савінова). Єдиний прорахунок Школи, який, сподіваюся, буде усунено на наступних модулях: ми не встигли познайомитися одне з одним, обмінятися досвідом. Майбутні якісні журналісти лишилися розрізненими, а нашій українській журналістиці так не вистачає діалогу… Лариса Івашина теж говорила про це — в контексті діалогу загальноукраїнського.

Наталія СІДОВА , м. Хмельницький, газета «Є! Поділля»:

— Школа дала змогу поспілкуватися з провідними українськими журналістами — «акулами пера» нашої професії. Вони за досить обмежений час намагались нам донести якомога більше інформації, відповісти на максимальну кількість питань, якими ми їх просто засипали. Дуже запам’яталась фраза Лариси Івшиної, з якою я цілком згодна і яка наштовхнула на роздуми — «В новітній українській історії більше міфів, ніж за всю історію нашої країни, починаючи з Київської Русі. І завдання журналістів — розвінчання цих міфів». Найбільше сподобався день, який ми провели з Олегом Хоменком. Він навчав нас не лише теоретичним засадам журналістики, а й практичним, як краще все застосувати на практиці. І нарешті, жодні курси не могли дати стільки знань, як спілкування з іншими учасниками Школи. Адже так ми дізнавались, як працюють в інших регіональних виданнях, обмінювались досвідом роботи, і найголовніше — з’явилося багато друзів, з якими можна поспілкуватися про роботу, життя.

Ірина ПІЗИК , м. Київ, «Юридична газета»:

— Школа якісної журналістики змусила мене по іншому подивитися на журналістику і видавничий бізнес взагалі. З’явилися нові ідеї, які я планую найближчим часом втілити в життя. Я дізналася про те, як розумно побудована інфографіка може якісно вплинути на зміст усього видання. Дійсно, світ не стоїть на одному місці, а постійно змінюється. А отже й ми, журналісти, маємо змінюватися, не забуваючи про традиції та потреби читачів.

Марія БОДНАР , м. Тернопіль, газета «Експрес»:

— Школа журналістики — це новий досвід, нові знання. Зіркові викладачі і ті, які хочуть стати зірковими, — студенти. Шкода, звичайно, що заняття тривали тільки два дні, а сама школа розрахована на плинність студентів, де кількість навряд чи перейде в якість. Уже завтра нові люди вивчатимуть там нові теми. Ми ж будемо з приємністю згадувати, що теж колись були слухачами цієї Школи.

Євген КИР’ЯН , м. Бровари, газета «Обрії Батьківщини»:

— Головний козир Школи — викладачі. Це люди, які мають значний досвід роботи у медіа- бізнесі і є законодавцями сучасних журналістських стандартів в Україні. У них за плечима величезний багаж практичних знань, якими вони з радістю ділилися впродовж двох днів занять, а такої якості інформації не в змозі забезпечити жоден ВНЗ чи підручник. Крім того, живе спілкування дозволяє інакше поглянути на цих людей, на журналістику в цілому, а відтак і на своє місце в цій сфері: Лариса Івшина, Олексій Погорелов, Віктор Савінов «заражають» професіоналізмом — хочеться відчувати себе «на рівних» з ними і це надихає на власні звершення.