Вони говорять литовською

Мовне питання — краплена козирна карта проросійських політиків. Відсутність будь-якої цілісної політичної підтримки впродовж тривалого часу дискримінованої титульної мови у поєднанні з агресивною стратегією «братнього народу» дає свої плоди. А як же в інших країнах «ближнього зарубіжжя», яке так люблять прихильники «російського світу»? Ось маленький етюд із Литви.

Короткий візит у Литву, в курортну Палангу, наближався до завершення. Стоїмо міні-ваном поблизу газетного кіоску, очікуючи тієї половини делегації, яка віддала належне шопінгу. Та й як не купувати, коли ціни та якість продукції явно не наші? Вільний ринок робить своє.

В очікуванні мимоволі зауважив: у вітрині цього кіоску в центрі курортного міста майже не видно російськомовних видань. Десь одиноко виділяються політично нейтральні «Цветы» та «Вязание». Тож вирішив поцікавитись у кіоскерки, чи отримують вони стільки «рускоязичної літератури», як зазвичай у нас. На двічі повторене запитання (польською та англійською) вона усміхнено, гордо, але привітно відповіла: «Мы разговариваем по-литовски. Нам это нравится».

Та й справді, проаналізувавши кількаденне перебування у Паланзі та її околицях, зауважив: майже не чути «великого і могучого», навіть у молодіжному жаргоні зовсім не вживаються слова «тіпа», «піва», «канечно», «прікол» та інші перли нашого суржикового щодення. Як зізнаються перехожі, навіть не литовці, їхні діти уже повністю інтегровані в литовську мову, тому й удома розмовляють нею. Ось двійко таксистів, як виявилось, відставні радянські офіцери: «Незадоволення мовною ситуацією тривало доти, доки народ баламутили політики і був на це час. Як настав ринок, він змусив вивчати литовську, благо, для цього створили умови. Зараз ми вже й англійську трохи вивчили, шведську знаємо. Були б на курорті українці — вивчимо й вашу мову».

Усі зізнаються, що російськомовних ніхто не переслідує, це мова радше замкнутих груп та внутрішнього спілкування певних громад. Навіть якісь етнічні та фольклорні заходи росіян підтримуються. Але в Литві одна державна мова — литовська. Як не дивно, поступово відроджується інтерес до російської, але вже на рівні зарубіжної мови. Однак друга за популярністю — англійська.

Все-таки мали рацію литовці, коли вдались до радикальних реформ, у тому числі й у мовній сфері. Нелегко їм було, пригадайте — навіть танки штурмували Телецентр, але воля народу, множена на рішучість його очільників, дала свої плоди. А безвілля народу, переділене нерішучістю та злочинною компромісністю вождів, на жаль, дає зовсім протилежний результат. Залишається лише безнадійно мріяти, коли на березі Чорного моря продавчиня газетного кіоску відповідатиме: «Вибачте, ми розмовляємо українською. Нам це подобається». А поки що в Одесі на вокзалі мене здивувала гумором кіоскерка. На запитання, чи немає газети «День» українською, вона швидко знайшла жартівливу відповідь: «Извините, я как-то не знала, что вы приедете. Вы бы предупредили, что ли».